Фестивальне. Загальнолюдське

Писати сатиру чи не писати?
Якщо писати, то яким кодом і як її зрозуміє
Цифрова душа міста?

На часі, ніби на стрижні
Сьомого неба
Відображуються
Здригання зір
З сузір'я
Корабля,

А зорепади,
Якими дихає
Мікропокоління -
Це зростання
Дерева життя
В глибину
Океану
Безнадійно-ейфоричного
Красномовного мовчання.

З цієї точки
Вусібіч
Ллються
Квантові
Водоспади
(Водограї,
водосходи,
водокроки)
Безумовного знання.

© Марина Чиянова

Присвячується братам Капрановим.

З подякою за своєрідну школу життя.

*Субжанр твору -
український кіберпанк з елементами містицизму та нефігуративної конфуціанської драми.


Рецензии