Про подорожi та дивнi випадки

Я в Одесі - впевнена світська левиця зі знанням мистецтв.

Я у Львові - розгублена панянка, яка ніяковіє у храмі, не знаючи як свічку поставити, метушлива, але справжня.

Я у Харкові - те саме, що в Одесі, але дещо більш пафосне, дещицю пихате, але ідеалістичне.

Я у Петербурзі - забудькувата, мрійлива, втомлена.

Я в Москві - настирлива, нетерпляча, при цьому активна та цікава до дрібниць.

Я у Парижі - скоріше за все, звичайна, невиразна провінційна туристочка, яких багато.

Я в Тулузі - амбітна, ділова, весь час кудись поспішаю. Дбайлива, пунктуальна.

Я в Умані - романтична, мрійлива, знову-таки змерзла, сором'язлива.

Я в Криму - успішна, щаслива.

Я в Житомирі - переможна олімпіадниця

Я в Чернігові - пробувала дістатися, недоїхала, а так шкода...У Чернігівській області чарівні, дещо містичні краєвиди, ліси, бори та хащі неймовірно яскравого зеленого кольору.

Я на Київщині - відчуваю наявність сенсу в своєму житті, але й саспенсу забагато.

Я в самому Києві - максимально натхненна, працьовита, а ось щастить вряди-годи і звісно, багато за ким досі сумую. Майже ніхто не сумує за мною, хоча, якщо подумати...Агов, де всі?

 З іншого боку, у свята:

Euphoria...

Що справляє враження провінційності на посвячених та втаємничених. Даруйте, пані та панове, це все Растреллі.

Тільки в Києві та в Петербурзі я починала замислюватися про наявність таємничих збігів та вищих сил, але ще я не була у Феррарі, невеличкому "святому", як кажуть місцеві, італійському містечку, та й у Ватикані, звісно.

Не була й у Пондічері, що в Індії, хоча знайомі вже давно відвідали.

Насправді подорожі не просто розширюють знання та дарують радість.

Вони дають людині ще й ключі до самої себе, даруйте за дидактичність, і це - приємний "банк вражень", що його хочеться поповнювати.