Капцi боженьки мого

Дві рожеві хмаринки –

капці боженьки мого? –

скинуті в небо,

пливуть собі потихесеньку...


Як же так?

Адже...

Немає його, немає!

А тапки – ось вони –

пливуть собі потихесеньку.

...Хто дав мені цю здатність –

олюднювати все, що навколо.

І навіть Тебе?

Адже немає тебе, немає..

Так чому ж,

майже щоночі,

зачинившись від усіх,

чиїсь світлі думки..

Я?!

вихльостую на папір..

І вони застигають на ньому

назавжди.

А дві рожеві хмаринки

пливуть собі,

на захід...

...Тихесенько.


Рецензии