Якою б не була колючою твоя душа, прийде осінь. Душа випаде з теплої затиштої оболонки, черговий раз болюче вдариться об асфальт, плигаючи і опускаючись все нижче. Дай Боже, щоб чиясь дитяча чи жіноча рука підняла, потерла і зігріла, милуючись у теплих долонях... А інше вже і неважливо, по суті. Тільки проростати таким каштанам мабуть трошки легше і радісніше щовесни.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.