Тайные закоулки памяти... Глава 21

               
    Як же важко, чорт забирай, зрозуміти, оцінити та ще й описати образ сучасного, живучого в нинішній час мого сучасника! Маючи за плечима та зберігаючи в пам’яті стільки епохальних подій, спілкуючись на своєму життєвому шляху з десятками тисяч людей, звичайних та небуденних,  все-таки губишся при оцінці людей. Важко таке зрозуміти, але розумом сприймаю і змушений з цим погодитись – людина, її свідомість, її вчинки формувалися, формуються та будуть формуватися близькими родичами, оточуючим суспільством, політичним строєм, владою, правлячого на даний час, режиму.
Я не суддя, не прокурор – не маю ніякого морального права когось обвинувачувати, оцінювати або указувати як потрібно діяти в даній, на цей момент,  ситуації. Але ж я, також член сьогоднішнього, сформованого суспільства і, як усі, можу і повинен мати СВІЙ особистий погляд про оточуючий мене сучасний світ. І найбільш підходящим порадником, прикладом для вивчення такого складного питання має стати особисте життя, свої вчинки, на які, ясна річ, завжди впливало політичне життя країни.
В дитинстві та ранній юності не було в мене ні телебачення, ні мобілок з Інтернетом, тільки радіо, кіно, газети та журнали, та ще книжки (в необмеженій кількості в бібліотеці). Але, при цьому, такий масовий патріотизм. Прийняття дітвори в ряди жовтенят – свято, вступ в комсомол – свято, 1-е, 9-е травня, 7-е листопада – свята, всеосяжні торжества з парадами, салютами, концертами.
В молоді роки ніяких сумнівів в правильності вибраного вождями шляху до перемоги комунізму. Чітко та ясно згадую березень 1953-го року – смерть вождя! Плач вчителів, ревіння заводських, паровозних, автомобільних гудків, сльози моєї мами, яка випробувала на собі всі принади концтаборів, рабську працю на шахті за Полярним колом, на бавовняному заводі в Узбекистані, на військовому авіаційному заводі в Куйбишеві! От змогли ж так зазомбувати нас і на протязі ще довгих років, правляча політична еліта, продовжувала впевнено утримувати народ в ідеологічних шорах, а уся прихована правда надійно утримувалася під грифом – “цілком таємно”!
Наскільки ми змінилися, змінився наш внутрішній світогляд, наша психологія, можу зрозуміти, згадуючи себе, свої думки, почуття, знання навколишнього світу, коли в 25 років, вперше перетнув кордон і опинився за залізною завісою, в Польщі, в Кракові, в родині своєї рідної тьоті Гені. Де я – комсомолець, секретар комсомольської організації Аральського аеропорта, з захватом знайомився з героїчною біографією моєї тьоті.
Старші сестри та брат моєї мами, в молоді роки, підпавши під вплив прогресивних соціал-демократичних ідей, приймали активну участь в революційних гуртках. Неодноразово брали участь в страйках, в демонстраціях робочих проти буржуазного ладу в довоєнній Польщі, за що неодноразово затримувалися поліцією і отримували тюремні строки з ув’язненням в сумнозвісній Краківській в’язниці ”Swientogo Michala” (“Святого Михайла)”.





Зізнаюся чесно, гордість наповнювала моє серце, коли у вихідний день, щоб не заважали відвідувачі, екскурсанти музею-тюрми, сам директор музею, віддаючи почет героїчному минулому і тодішньому високому статусу моєї тьоті, провів мене по всій території тюрми. Були відкриті одиничні камери, де колись, до Другої світової війни, одбували судові вироки тьотя та її брат – Салех. Передбачаючи весь жах фашизму, вони змогли нелегально перетнути кордон з Радянським Союзом, де залишаючись переконаними прихильниками комуністичних ідей, відбули сталінські концтабори за Полярним колом и тільки через десять років вони змогли повернутися в Польщу, в Краків, щоб з ентузіазмом встановити та збудувати комуністичний режим в рідній Польщі…
А в наступний вихідний, тьотя повела нас в музей Леніна, в Пороніно, де на другому поверсі знаходився виставковий зал присвячений героїчній революційній діяльності нашої сім’ї. З яким же захопленням тьотя розповідала, як вони носилися по виборчим дільницям, віддаючи голоси за своїх кандидатів (зараз це має назву каруселей), щоб забезпечити перемогу, заснованій Сталіним, Польській об’єднаній робочій партії –      ПОРП (на той час вона не мала великої прихильності населення).
Вона, з гордістю демонструвала знімки своїх зустрічей з Секретарем ЦК ПОРП – Юзефом Циранкевічем (вони були близькими друзями ще з часів підпільної революційної діяльності). Так, активна, цілеспрямована пропаганда ідей соціалізму, комунізму захопила свідомість мас доволі сильно і надовго. Для руйнування їх і розбудови нових ідей потрібен був новий поштовх, новий таран, за допомоги якого народ зможе зруйнувати застарілий режим.
І таким руйнівним важелем виявився розвал економіки Радянського Союзу, а потім (по принципу доміно) і всіх країн Соціалістичного табору! На хвилі страйків та невдоволення робітничого класу, з новими (старими) гаслами про свободу, про приватне підприємництво, про свободу віросповідування до влади в Польщі приходить ”Солідарність”, а в СРСР – розвал імперії на окремі, незалежні республіки (удільні князівства). Схожі процеси можемо спостерігати і в інших республіках Соцтабору (Югославія, Чехословакія). Щоб зрозуміти методи зомбування натовпу – треба дослідити, вивчити, зрозуміти мотиви та важелі, за допомоги яких можливо керування масою людей, цілими народами.
Окрема людина, індивід не в змозі змінити політичний стрій, владу в державі. Тільки зумівши зрозуміти психологію натовпу і керуючи масами людей, можливо створити таран для повалення влади, але при цьому потрібні роки і роки для розбудови нового політичного режиму.
Таку психологію керування натовпом, народами поглиблено вивчали, і це доведено документально, а потім, доволі вміло, здійснювали на практиці такі одіозні постаті, як Ленін, Сталін, Гітлер, Муссоліні та й багато інших політиків в минулі та теперішні часи. Щоб хоч частково зрозуміти механізм, як у людини в натовпі з’являються нові якості, яких він раніше не мав, звернемося до висновків французького психолога Гюстава Лєбона, який присвятив вивченню цього питання багато років.



Він ще 100 років тому, вивчаючи психологію великих соціальних груп (натовпу), сформулював закони поведінки організованого натовпу. По-перше – натовп анонімний і не несе відповідальності, по-друге – в натовпі всяка дія заразлива і індивід легко жертвує свої інтереси на користь натовпу, стає сприйнятливим до навіювання, стає автоматом, у якого відсутня своя воля!
Якщо заглибитися в історію становлення сучасної Європи, можна легко переконатися, що неможливо негайно, за допомоги кількох дуже правильних фраз, гасел змінити, покращити, побудувати ”нове, світле майбутнє” в збанкрутованій державі. Свідомість людини не може змінитися за мить. Щоб зрозуміти цей важливий, але довготривалий процес, потрібно згадати історію. Для приклада – ще під час французької революції 1789-го року був проголошений лозунг, який захопив уми мільйонів та зумів підняти їх на боротьбу з тиранією: ”СВОБОДА, РАВЕНСТВО и БРАТСТВО!”
Але, революція закінчилася, забрав біля 50 000 життів – до влади прийшла нова еліта зі своїм насиллям та війнами! І такі процеси, катаклізми, якщо вивчити всю історію розвитку цивілізації, повторювалися доволі регулярно на протязі всього існування людства! Якщо вникнути в початковий зміст таких слів, як – демократія, рівність, свобода, соціалізм, комунізм, то навряд чи точно визначиш, знайдеш їм достеменно повне пояснення, але при цьому вони мають дуже великий вплив на натовп. В них закладена велика магічна сила, яка дає надію на вирішення усіх проблем! І що цікаво – слова, часто-густо маючи невизначений зміст, можуть справляти найбільший вплив на натовп! Свого часу, ще Наполеон казав: ”Є тільки одна, яка заслуговує на увагу, складова риторики – повторення. За допомогою повторення, ідея оселяється в умах так міцно, що нарешті вона приймається, як доказана істина”.
Зараз доречно згадати зміст висловлювання відомого агітатора та пропагандиста Йозефа Геббельса:  “Не важливо, що казати, важливо це повторювати до тих пір, поки всі не повірять цьому!” І доказів вже не потрібно. Одразу приклад: ”Мир народам! Земля селянам! Заводи робочим! ”  Потім – ні миру, ні землі не буде, але Громадянську війну, за допомоги зазомбірованого народу буде виграно. А заводами, згідно з лозунгами, заволодіють робітники, але доля цих робітників нам добре відома!
Чим коротше лозунг, чим менше в ньому доказів, тим більший вплив його на натовп. Гюстав Лєбон сформулював закони поведінки зорганізованого натовпу. Він висловив дуже важливу думку, яку підхопили і потім завжди повторювали та впроваджували в життя диктатори та вожді: ”Потрібна первинна ідея! Ідеї – то дочки минулого і матері майбутнього і завжди рабині часу!” Повинна з’явитися ідея, яку необхідно безкінечно багато раз озвучити і тільки потім, на її основі, поступово повинно змінитися людське суспільство.
До речі, свіжий ще приклад – тільки-но, в часи Перебудови вселили в голови населенню СРСР побажання багатства та почуття провини за минуле своєї країни, як цієї великої країни  дуже швидко не стало. А обіцяне багатство та розквіт настало тільки для невеликого кола щасливців з двохсот сорока мільйонів громадян СРСР.



Вивчаючи зараз перебіг політичних та суспільних процесів у світі, раптом виявляєш, що голос натовпу стає переважаючим і вже особисті якості монархів, диктаторів, політичні традиції, рішення урядів не приймаються до уваги натовпу. Маси диктують свою волю правлячій верхівці – від бажань натовпу тепер залежить доля нації! От тільки прикро, що потуга, міць натовпу завше спрямована тільки на руйнацію! Зразу згадується Росія 1917-го року, Лівія, Сирія, Ірак!.. 
На жаль, для того, щоб зрозуміти, що неможливо перебудувати суспільство за допомоги лозунгів, закликів – потрібно було згубити десятки мільйонів життів, зруйнувати економіку, спокій Європи та Світу на протязі десятків років! Потрібні цілі століття, щоб збудувати стійке, усталене суспільство, і щоб його перебудувати потрібен дуже довгий час! Зараз, маючи доступ до Інтернету, прихожу в жах від отриманих знань. Читаючи всі ці ”цілком таємні” документи про мільйони знищених, понівечених, ні в чому не винних, таких-же як ми,  людях, все більш переконуюся – людина, наша цивілізація, це страшна помилка природи, або ж того, хто нас створив, але про це – МИ, напевно, ніколи не дізнаємося!..

Copyright:ЧУПОВСЬКИЙ ЮРІЙ     - 2022-й рік
переклад українською мовою    - 2025-й рік