Я пам“ятаю досі, як колись
Сніжинки перші за вікном літали,
Хоча давно вже роки пронеслись,
Але ті відчуття ще не пропали.
Як не забути досі мені мить,
Коли з морозу забігала в хату,
А на столі гарячий борщ стоїть,
Де вже чекають доню батько й мати.
Душею й серцем вдома я завжди -
В дитинства хаті, де я народилась,
І чую, навіть, запах из діжи,
Де мама тісто ставила й молилась,
Щоб вчасно тістечко в діжі зійшло,
А на столі було б ще і до хліба...
Кладу на підвіконня для пташок
Зі столу їжу, щоб й вони поїли...
Я памьятаю доси
© Copyright: Вера Кириченко 2, 2021
Свидетельство о публикации №221121601463
Свидетельство о публикации №221121601463
Рецензии