Відкрити очі і дивитись. Дивитись, незважаючи на тремке бажання теплоти у морозний день, що пробирає всі твої руки і ноги, від самих кінчиків до самого серця, дивитись, бо світ сяє сонячною райдугою, сліплячи очі, і це світло проходить крізь всього тебе, пронизуючи серце, краєчком відтоплюючи його. Надія жевріюча десь в глибині, прокидається, змерзлим кошеням, і шкрябає лід гострими пазурами, просячись на руки, о, Боже, як боляче і терпко...
А в світі – просто знову Ганни.
Вiдкрити очi i дивитись...
© Copyright: Борис Смыковский, 2021
Свидетельство о публикации №221122201187
Свидетельство о публикации №221122201187
Рецензии