В. Самойленко. Мечта бюрократа

Владимир Самойленко.
(1864-1925)

Гляжу я на месяц, на алые звёзды,
Взлететь бы на шаре, покуда не поздно,
Оставить бы службу, родные пенаты,
Где так неспокойно теперь бюрократу.
Где вольности новые вводят премьеры,
Где людям солидным грозятся эссеры,
Легко потерять здесь именье и хату,
Где ценят так низко державную плату.
Возьму дирижабль! И поверхность покину.,
Спасайте же сами свою Украину,
Пускай голытьба вам диктует законы.,
А мне вы откройте пролётные зоны,
Копейку на милю, чтоб стали мы квиты,
Что б было с запасом до лунной орбиты,
А может быть, бросив родную химеру,
И взявши монеты, махну на Ривьеру.
*

МРІЯ БЮРОКРАТА.

Як  гляну  на  місяць  і  зорі  червоні, 
Хотів  би  я  вгору  летіти  в  балоні, 
Покинув  би  службу  і  землю  прокляту, 
Де  так  небезпечно  тепер  бюрократу, 
Де  вільності  всякі  заводять  прем'єри, 
Де  людям  поважним  грозяться  есери, 
Де  легко  маєтку  позбутись  дощенту, 
Де  цінять  так  низько  державную  ренту. 

Ой,  дайте  ж  балона!  Я  землю  покину; 
Самі  вже  спасайте  крамольну  країну, 
Нехай  вам  голота  диктує  закони; 
Мене  ж  авансуйте  та  дайте  прогонні, 
Копійку  на  милю  земної  орбіти, 
Щоб  стало  з  залишком  на  Місяць  летіти... 
А  може,  я  кину  цю  любу  химеру 
І,  грошики  взявши,  махну  на  Рів'єру.


Рецензии