Нишпорячи та мними нетрями пам ят...

               
                ГЛАВА  26

Зараз, перебуваючи на заслуженому відпочинку, на заробленій тяжкою працею пенсії, віднайшов для себе цікаве провадження часу – спомини та аналіз всього того, що відбувалося зі мною на моєму життєвому шляху. Так, не відразу, після виходу на пенсію, я занурився в цей захопливий екскурс по тих стежках та закоулках вже минулих шляхів, якими довелося продиратися мені. Не вміючи сидіти без якогось цікавого для себе діла, намагався освоїти та досягти чогось нового для себе (не сидіти ж з пенсіонерами, та забивати того нещасного козла). Та, врешті решт, моя люба доля таки змогла зацікавити мене і змусила все, що я повідкопував в своєму минулому викласти та надрукувати і численні читачі по всьому світу схвально сприйняли мої твори!..



Аналізуючи своє минуле, дійшов висновку – моє життя будувалося, в основному, під впливом двох наріжних слів: “ТРЕБА” та “ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ”. Мені можуть заперечити: “Всі ми, в якійсь мірі, підкорюємося часто-густо тим, іноді не дуже бажаним, словам”. Але якщо рядовий член нашого суспільства має змогу витримувати диктат цих слів тільки на протязі обов’язкових робочих годин (та ще й має можливість не надто суворо дотримуватися глибин понять цих слів), то я, як пілот, знову таки – зобов’язаний місяцями, зціпивши зуби, підпорядковуватися цим поняттям. Бо треба визнати, ця неординарна професія потребує віддачі всього свого життя цим двом словам бо пов’язана насамперед з безпекою, як самого пілота, так і пасажирів, людей, які довіряють свої безціні життя командиру екіпажа. Це доведено кров’ю багатьох поколінь тих, хто намагається підкорювати небо!
І зараз, спілкуючись зі своїми старими товаришами, друзями-колегами по льотній професії чую такі ж думки, які виникають і в моїй голові. Основною тезою таких розмов, як не дивно майже однаково, в усіх пілотів стає спогад тих негативних наслідків в сімейних відносинах, які виникали з-за вічних, повсякчасних місячних і довших відряджень. А весь тягар сімейного возу лягав на слабкі жіночі плечі своїх коханих половинок, і то добре, коли в цьому могли допомогти руки і серця батьків. Повинен зізнатися (впевнений в цьому) – отакі випробування не завжди зміцнювали сімейні зв'язки, а іноді і рвали їх. Та особливо негативно на льотний склад Аерофлоту діяло оте рабовласницьке ставлення командування авіазагонів до рядових членів авіапідприємств (і льотного, і технічного персоналу). Для командування головним було виконання плану будь-яким способом, а що особливо ранило наші душі, то цілковита байдужість до наших бід замполітів, які завжди і повністю були на сторожі любих забаганок начальства.
Довго сидів, згадував і таки не зміг згадати, щоб хоч один замполіт під час бесід з нами, з особовим складом авіазагону запитав: “Як справи в сім’ї, чи не хворіють діти або жінка, батьки? Що тебе цікавить поза роботою? Яка потрібна допомога?” І то не вади моєї пам’яті, попросту ВОНИ, не вміли про таке питати. В них були напоготові більш важливі запитання: “А розкажіть, будь ласка, які рішення були прийняті на ХХІ, чи ХХV з’їзді КПРС, стисло перекажіть, про що йдеться в романі “Мала земля”, або “Піднята цілина” таких видатних письменників сучасності?” І то незалежно, в якій частині Радянського Союзу, в якому авіазагоні ти на даний момент працюєш! Насамперед їх цікавили питання безаварійності та безумовне виконання та перевиконання планів робіт, бо то напряму пов’язане з преміями та нагородами і відзнаками.
Кілька днів тому, на Фейсбуці, один з моїх колег-авіаторів розповів (ми тоді разом працювали в НАШОМУ Криму), як наше командування ну ніяк не могло знайти та прислати підміну йому, щоб він зміг бути поряд зі своєю жінкою при народженні сина. Скільки ж гіркоти, образи відчутно було в тих давніх споминах і зовсім не здивували мене негайні відгуки на цей пост інших моїх  колег з ідентичними розповідями і дуже “шанобливими” характеристиками наших горе-командирів.



Одразу і в мене защемило в грудях – моя кохана половинка знаходилася на останніх днях перед пологами, а у мене, як завжди у пілота-хіміка, термінова хімобробка сільгоспугідь (план горить). Заздалегідь кілька разів дзвонив з проханням про підміну і завше відповідь негативна. Навіть вирішив плюнути на все і самовільно їхати до коханої, та раптом пощастило – знайшовся таки командир, який самовільно, не питаючи дозволів (бо не отримав би їх) учинив по-людськи. Він сів за штурвал літака, а мене на своєму черговому авто відправив додому. Встиг вчасно на дуже тяжкі пологи – була реальна загроза життю моєї коханої. З теплом і вдячністю завжди згадую Георгія Георгійовича Ротова – хай земля йому буде пухом!
Вертаючись до давно минулого – хочу знову і знову покаятися і просити пробачення у своєї сім’ї, коханої половинки, дітей. Заради своєї заповітної мрії, своєї безмірної любові до неба, до польотів, прирік всіх їх, таких дорогих, рідних мені людей, витримувати тяжкість розлуки, відсутність надійної чоловічої руки та допомоги. Все своє життя, з самих перших хвилин свого льотного життя розумів, а зараз, коли ми вже достойно пройшли цей тяжкий шлях усвідомив остаточно – без героїчної праці та надійної допомоги і витримки моєї коханої Тетяни я, напевно, не зміг би досягти своєї заповітної мрії!!!

Copyright:ЧУПОВСЬКИЙ ЮРІЙ    - 2022-й рік
      Переклад на українську - 2025-й рік