856. Хуторская чертовщина. Дробовик и бомбы
Фома, вливший в себя горилку, что сладкое сусло на свежие дрожжи, жуя остаток пирога даденного ему Павлом, чьё имя он воспринял без всякой фальши, как всякий сельский труженик решил выведать, чего нового имеют в своих экономиях немецкие колонисты.
- А скажіть мені хлопці, як у колоністів зі сходами озимих?
-Які вони мають види на урожай?
-Хотілося б мені знати про новітні технології.
-Дуже цікаво було б дізнатися, як вони організовують роботи по оранки землі?
-Кожен сам по собі землю орють або спільно організовуються?
Тазю словно кипятком ошпарили, вон куда Фому понесло, да эти разговоры можно до бесконечности говорить, пока на языке мозоль не натрёшь.
А про работу лучше бы Фома и не заикался, это слово настолько поганое и скверное, уж лучше иметь больные зубы, чем говорить о самой физической работе.
Нет, делать, как скажем, по присмотру за выполнением самих работ он не против, даже где – то может проявить и инициативу, если в этом будет личная выгода.
Не прочь стать и управляющим в поместье, но где оно это поместье с его усадьбой?
Да нет теперь ни усадьбы, ни поместья и ни самих господ, разбежавшихся ни пойми куда и в какие края.
Тазя со скучной харей, глядя на Фому, подумал:
«О! куда понесло этого мужичка.
Вот уж нашёл, о чём говорить.
Сейчас затянет свою нудную волынку, что да как, а потом начнёт рассказывать, про свои грешные мыканья и нелёгкую судьбу крестьянина.
В таком случае нужно иметь ослиные уши, чтоб всё им сказанное выслушать с ангельским терпением.
Покаместь он не так глубоко влез в болото этой пустой болтовни, следовало его вывести на иную дорожку, да поговорить о делах куда более важных».
-Послухай мене Фома, ти мені скажи ось що, як думаєш, чи надовго за село за столи Козаче?
- Скільки воно має намір тут пробути?
-Нам з Петром якось незатишно бути разом в одній хаті, аж надто хлопці невгамовні.
-Сам подумай, адже підгадили вони хутірським людишкам дюже кепсько,
сменим тему раговора, начал говорить Фома.
-Підчистили всіх, хто вітав поради.
- всіх червоних і навіть бурелих звели геть.
-Та чого там говорити якби тільки сказати, що маєш співчуття до поваленої влади, так вмить опинишся в кутузці.
-На рахунок цього у них не заіржавіє.
-Мають до червоного кольору неприязнь, що бик до Червоної ганчірки.
Фома опасливо посмотрел по сторонам, убеждаясь, что их ни кто посторонний не подслушивает, шёпотом произнёс:
-Та по правді сказати, я їх сам не долюблюю.
-Мені їх влада стала дорожче, ніж при Радах.
-Не дуже-то церемоняться з нашим братом, селянином.
-Поставили умови, ніби їм ми заборгували.
-Я хоч і не останній бідняк, але і багатств великих не накопичив.
-А з мене готові по три шкури дерти.
-Вони полдюки війну затіяли, а я їх значить повинен всім забезпечувати.
-Та на чорта мені таке життя здалася, коли своєму майну господарем не є.
- Та ти Фома, як я подивлюся не дуже вітаєш нову владу?
-А чого її вітати, якщо мені при ній зашморг на шию накинули.
- Ніби як розкланюватися перед ними, а вони тобі за це життя особливо не дають.
- Ви тільки ні кому не кажіть, чого я тут наплів по п'яній справі.
- А ти Фома, особливо не боїся, ми не побіжимо доносити на тебе, самі ображені в якійсь мірі владою.
-Так Ти нам Фома, найголовнішого не сказав, Чи довго бандюки в хаті сидіти будуть?
- Та хто ж їх знає, в шию їх не попреш, доведеться чекати, коли вони там нагуляються.
Молчавший Песя вдруг засуетился и приподнявшись, приблизился к своему новоявленному и заботливому родственнику, загадочно - таинственно спросил:
-Фома, а випадком у тебе не знайдеться дробовика?
Вот это поворот, вот это Песя закрутил, сбив резко направление затянувшейся беседы по поводу скверного житья.
Фома даже испуганно отстранился от Песи, сбивчиво говоря:
- Так на кой він мені потрібен.
-До полювання ні коли не мав інтересу.
-Шкода мені всяку тваринку або птицю губити по чому даремно.
-Людина я мирна і не визнаю жодного насильства.
-Та не будуй із себе барана тупоголового,
продолжал настаивать Песя.
- Дробовик нам для справи потрібен.
-Це для якої ще такої справи?
словно очнувшись от дремоты, вдруг спросил Тазя.
Песя удивлённо переведя взгляд на своего товарища, тихо промолвил:
-А краще б два дробовика відразу поиметь.
Всё более удивлённо глядя и не совсем понимая, куда клонить его товарищ, Тазя задался интересом, спросив:
-Це на що нам така артилерія здалася?
Песя от обиды, что его не понимают и не желают особо вникать, чтобы понять, даже слегка отклонился и осерчав на тупую глупость своих компаньонов, хлопнул с досады себе по бедру, шипя произнёс:
-Та що ви як малі діти, зовсім розум втратили?
-Так Ти нам поясни причину свого наміру.
-Розтлумач популярно, щоб ми все зрозуміли.
-Розклади нам по поличках, для чого це потрібно і в чому полягає твоя задумка,
начал основательно допытываться Тазя, где – то даже подозревая, что горилка здорово шибанула в голову его товарища, вот он и гонит всякую околесицу, сам не понимая того.
-Так ви мене до кінця вислухайте і не перебивайте своїми поганими питань.
- А тобі ні хто і не перебиває, а тим більше не затикає рот, говори, ми ось з Фомою послухаємо.
-Правда Фома?
-Нам же цікаво знати, для чого знадобився дробовик.
-Хлопці, Павло, Петро, ви вже не сваріться.
-Всяке буває, але не треба суперечити один одному.
-Павло давай послухаємо, що нам скаже Петро.
-Та я чо, нехай Петро каже, мені навіть цікаво стало знати, на кой йому знадобився дробовик.
Песя приподнявшись и усевшись по удобней, поманил пальцами, держа ладони вверх, правой рукой Песю, а левой Фому, чтоб те ближе подвинулись к нему.
Осмотрительно глянув по сторонам, наклонил голову и едва слышно, Песя сказал:
- Є у мене одна хитру задумка, щоб цих бандюків швидше звідси видворити, а для цього і потрібен нам дробовик.
-Та невже Петро хочеш козаків напужать?
- Вони Твого дробовика не злякаються.
-Побачили вони на своєму віку всякого і цим їх не здивувати.
-Та постій ти Фома перебивати мене.
-Не збираюся я їх лякати, а маю на увазі одну забавну хитрість.
-І в чому ж полягає ця хитрість,
дозвольте у вас у знати додочтеный мій друг Петро?
- А ось тепер уважно послухайте мене.
-Беремо дробовик.
- Відразу скажу, Немає У мене жодного дробовика.
-Та постій ти поспішати Фома, послухай до кінця, а там роби свої висновки.
-Виходимо на околицю хутора, пару раз бахнем і втікаємо.
-Бандюки сполошаться, хто і навіщо стріляв, попруться дізнатися в чому справа.
- А ми в цей час опинимося на іншій стороні хутора, там біля двору Петра Шмигайло та й повторм стрілянину.
-Вони метнутися сюди, а ми задами назад, знову наведемо шереху і втечемо.
-Нехай трошки поскачуть, то туди, то сюди.
-Нехай трошки свої животи розтрясуть, та поволнуться з чого це стрілянину влаштували.
- А там дивись їх сусіди підтягнутися на постріли, ось ми їх лобами і зіштовхнемо.
Фому совсем не это чудачество заинтересовало, а захотелось ему узнать, откуда Петру знать, что на другом конце хутора проживает его тёзка Петро.
Язык, такая вредная вражина, сболтнёт лишнего, а потом умудряется выкрутиться, придумывая на ходу нелепую историю, стараясь придать ей искреннюю правдивость.
-Цікавий ти людина Фома, та хто ж не знає Петра Шмигайла, всі його в окрузі знають.
-Це ж він по п'яній справі собі скирту з сіном підпалив?
- Була така справа ще при нашому поміщику, згоріла у нього скирда, ледь хата вберегли,
подтвердил слова Петра, удивлённый ответом Фома.
- Так чутки вони на одному місці не сидять.
-ось і до нас дійшли свого часу.
-Після цього німці-колоністи суворо стежили, щоб жодних п'яних витівок.
- Он, Павло не дасть збрехати, строго з нас питали, щоб ні-ні, боронь від лукавого спитрним балуватися.
-Так тільки у свята.
-А які у них свята, зовсім інші ніж у нас.
-Мука одне, а не гуляння.
-А це ти Петро вірно кажеш, чужоземці, чого з них взяти у них і служба Церковна інша.
-У нас як, не забороняється в Свято випити, а чому б не випити для веселощів.
-А з цього приводу і нам не завадило б глотку промочити, а то якось мерзлякувато стало,
внёс своё предложение Тазя, которое очень кстати было им сказано, временно разрядив обстановку, где уже начинала бродить мысль мелкопакостного подозрения.
Песя, выполняя роль целовальника, хотя целование креста для него было бы противнее всех противностей в его разгульной жизни, с точностью до нескольких капель, разливал горилку.
В знак уважения, что не являлось таковым, а было лишь подхалимной ширмой прикрытия, протянул вначале стакан Фоме, затем та же процедура ожидала Тазю и уже на последок Песя соизволил налить себе.
В ином случае, возможно бы, и налил себе Песя больше горилки, чем остальным, но в данной ситуации, поимел скромность, чему способствовала не приятная тошнотворность данного напитка.
Выпив и слегка подзакусив, а чтоб не дать раскрыть рта Фоме, иначе его придётся долго и мучительно выслушивать, Тазя задался к нему с вопросом:
-Раз Фома у тебе немає дробовика, то може знайдеться пару бомб?
-Та Ви що хлопці, у мене ні того і ні іншого немає і ніколи не було,
воскликнул Фома, словно обжёгся крапивою.
-Якийсь ти Фома не запасливий, цього добра нині куди не сунься, скрізь навалом.
-Міг би за пляшку горилки змінюватися,
язвительно выразился Тазя.
-Ось дурья моя голова, як я відразу не подумав, ти швидше Фома свої штани змінюєш на горілку, ніж горілку на бомби.
- А це ти Павло вірно підмітив, так воно і є, люблю цю справу більше, ніж свою жінку,
посмотрев на Песю с Тазей, честно ответил Фома.
- Це ми з Павлом відразу помітили, виходить ти наша людина, з гріхом за пазухою.
-Та ти особливо не засмучуйся, ми і самі такі, якщо є що випити або десь взяти, то хлібом нас не годуй, а випити дай.
- А добре було б метнути бомби, ти Фома з краю, а ми з Петром трохи пізніше з іншого, от би шереху тоді б наробили.
Фома почувствовал, как холодок сквозняком пробежался у него по спине, что – то не приятное колыхнулось в груди, и проклятая тоска шевельнулась в голове.
Где – то глубоко в осознании мелькнула мысль, что эти двое хлопцев, или перепили горилки или же имели намерения завлечь его в очень не приятную историю.
Сами после этого умотают к себе, ищи их потом не понятно где, а ему придётся за всё ответить.
А в это лихое время долго чваниться не будут, там же у оврага и приведут приговор в исполнение, как пособника большевицкой заразы.
Тазя подметил, что Фома как – то скис и нет в его глазах того беззаботного блеска, а чтоб его отвлечь от тяжких мыслей, не навязчиво хихикнув, сказал:
-Ти Фома близько до серця не приймай, чого тобі наговорили, ми так, заради жарту з Петром вирішили подуріти.
- Є в нас така дурість, по жартувати для інтересу.
-Розуміти повинен, що економія скукота нудна.
-Вони наших жартів не розуміють, все приймають серйозно.
-Так що не тримай на нас образу, все це заради дурної забави.
- І на кой нам пальбу і гуркіт влаштовувати, ми ж культурні народ.
Слегка заледеневшее сердце Фомы слегка оттаяло:
- А я відразу так і подумав.
- Думаю, ну не може бути такого, щоб такі Славні хлопці і дурістю страждали.
-Ох і спритно ж Ви мене подуріли, навіть сумнів закралося, а воно он як вийшло.
- Ну і хитруни ж Ви Павло з Петром, мало не обдурили мене.
- Так заради цього забавного випадку потрібно випити,
подвершил итог Тазя, довольный тем, что так ловко околпачили Фому, вложив в его уши то, что ему хотелось слышать.
Песя не затейливо разлил на всех горилку, опустошив бутылку до дна.
Был произнесён очередной тост, и Фома позабыл о недавнем подозрении на счёт двух названых родственников, видя теперь в них шутливых собутыльников.
Разжалобив Фому на счёт того, что у Песи с Тазей к несчастью вышел весь табак и надеясь на щедрость Фомы, вскоре крутили цигарки и приятно дымили, хваля крепость отменного самосада, по честности сказать, который был, возможно, чуточку лучше, чем торчащий под стеной сарая усохший бурьян.
За неимением лучшего и этот сгодился как курево, даже в какой - то мере крепче продирал глотку, вызывая спазмы и гортанный кашель.
Покуривая и перекидываясь редкими фразами, трое собутыльников развалившись на ворохе сена, наслаждались приятным отдыхом.
А вскоре тишина двора была неожиданно нарушена, вдруг послышался шум и гомон во дворе, это загостившиеся казаки в сопровождении большой группы свадебных гостей покидали свадебное застолье.
Через плетень, отделявший двор от подобия сенника, чтоб сюда не забредала домашняя птица, трое новоявленных родственников вели своё наблюдение, сопровождавшееся колкими комментариями, в адрес сопровождающих до улицы казаков.
Фома высказал колкость в адрес своего шурина, мужа его родной сестры, являющейся непосредственно матерью жениха, который с большой любезностью юлил вокруг дорогих гостей.
Не обошлись шумные проводы и без жениха с невестой, им полезно было прогуляться и подышать свежим воздухом перед брачной ночью.
Собравшаяся толпа у входа в сенцы медленно продвигалась в сторону ворот, выкрикивая добрые пожелания освободителям от власти Советов и большевицкой заразы.
Это уже чем – то напоминало бурный митинг по случаю отъезда воинов добровольческой армии по надобностям службы.
Так сказать, шумное и никчёмное мероприятие по заявлению Песи.
А вот у Тази возникло одно очень заманчивое предложение:
-А що хлопці ми тут розсілися і роти по роззівали, а чи не метнутися нам в хату, та присісти за стіл.
-Горілка у нас вийшла під кінець, а бажання продовжити веселощі тільки починається.
-Ось це ти Павло вірно підмітив, нехай вони там цілуються перецілуються, а ми в цей час завалимося в хату,
подхватил идею Тази Фома.
-Чого тут животіти, коли є містечко по тепліше і по ситніше.
- А то щас баби повернутися і почнуть прибиратися, встигнути б горілкою залиться, якщо вона залишилася після приходу цих бандюків.
Песя было хотел спросить, а куда такой запас еды девать, но махнув на всё рукой, устремился вслед уходящим Фомой с Тазей.
02 – 03 февраль 2022г.
Свидетельство о публикации №222020301571