Лисенятко Фоксi. Глава 3 Новий дiм

       Шановні читачі-письменники, дякую Вам за те, що ви заглянули до мене на сторінку. Я вже не перший рік пишу вірші, і вони багатьом припали до душі, а зараз вирішила опанувати прозу. Раніше мені здавалося, що це буде легко й просто, оскільки моє слово ніщо не стримує: ні рима, ні ритм, ні довжина рядка. Але коли я почала працювати над своїм першим оповіданням, я зрозуміла, що в кожній справі потрібен досвід, чого мені не вистачає. Хоча, не Боги ліпили горщики, але, на жаль, до вправного гончаря мені ще далеко. Мій перший «горщик» вийшов не дуже рівним і місцями шорстким.
       Так от, шановні читачі-письменники, в мене до Вас є невелике прохання — не судіть мене суворо за помилки, а краще вкажіть мені на них, за що я буду щиро Вам вдячна.
       З повагою, Соломія Галицька.


_____________________________________________


ЛИСЯТКО ФОКСІ
ГЛАВА 3: НОВИЙ ДІМ

Продовження. Початок за посиланням:
http://proza.ru/2022/02/08/1811

Данный рассказ на русском языке:
http://proza.ru/2021/11/22/650

       Під'їхавши до хвіртки будинку, Юрій вийшов з машини та на мить остовпів. Перед ним постало досить дивне видовище: його сестра з зятем голили на голо пухнасте кошеня, а той видирався і несамовито верещав.
       — Здоровенькі були, а що це ви робите?
       Чоловік з собаками увійшли у двір. До нього підбігла маленька персикова болонка і завиляла своїм пухнастим хвостиком, а грізний сторожовий пес, відчувши знайомий запах, радісно загавкав, вітаючи гостей.
       — Персик, Рон, привіт, мої хороші.
       Юрій привітно потріпав собак за вуха та підійшов до господарів будинку, які, не звертаючи уваги на присутність гостя, продовжували екзекуцію над бідолашною твариною.
       — Що ви робите, банда?
       — Юрко, привіт. Ти не заважай, а краще допоможи нам зробити з цього виродка сфінкса. Зараз ми будемо знімати новий ролик. — Сказавши це, вгодована брюнетка перевернула кошеня на інший бік. — Ромко, голи обережно, дивись-но вуха йому не повідрізай.
       Відтягнувши малюкові вухо, Роман став обережно водити по шиї лезом бритви. У цей момент, почувши шум, до паркану підійшла сусідка.
       — Гей, вар’яти, зовсім вже сором втратили зі своїм інтернетом! Дайте тварині спокій, інакше я буду скаржитися у відповідні органи!
       — Тихонівно, йдіть собі далі! — Гаркнув у відповідь молодий господар будинку. — Чи думаєте ми не в курсі, як ваша Мариська голі цицьки у соцмережах виставляла? І не просто так виставила, а ще й за гроші, як повія. Усе село гуде.
       Компанія зловтішно розсміялася, а жінка, невдоволено пирхнувши, тут же замовкла та поспішила назад до свого будинку.
       В наш час оголеним тілом нікого не здивуєш. Тепер заради грошей блогери виробляють що завгодно і не тільки оголюються. Якраз взимку того ж року на всю країну прогримів один гучний випадок: сп'янілий блогер, посварившись зі своєю подругою, вигнав її роздягнену на мороз. При цьому, він знімав на камеру як дівчина тремтить від холоду, а після виклав цей ролик на своєму каналі. Зібравши потрібну кількість переглядів, він все ж таки відчинив двері, але було вже пізно, нещасна померла в лікарні. І, на жаль, подібних випадків чимало.
       Закінчивши гоління, Зіна включила камеру й віддала її братові. Кошеня ж посадила у коробку та наказала.
        — Юрко, знімай! Романе, підходь ближче та посміхнися.
       Мисливець направив камеру на сестру, а круглолиця жінка, склавши свої пухкі губки бантиком театрально заголосила:
       — Йой, Ромцю, а кого це нам підкинули цього разу? Йой, кошеня! Йой, лисе! Матінко Божа, та це ж справжній сфінкс! У-тю-тю-тю-тю, йди сюди моє гарнесеньке, зараз турботлива матуся тебе нагодує і буде шукати тобі нових господарів.
       Після того як ролик був відзнятий, господиня кинула тремтячого малюка у сиру траву і, не турбуючись за його подальшу долю, поквапилася на кухню. Напоївши брата гарячим чаєм з бутербродами, вона дбайливо зашила Джону рану.
       — Ну ось і все, через два-три тижні буде як новенький.
       Поранена такса покульгала до господаря.
       — Дякую, Зінуля, а в мене для тебе є сюрприз. Раз вже ти тепер блогер — я подарую тобі лисеня. В мене їх аж п'ять, вибирай любе.
       Юрій виніс з машини сумку і, поставивши її на табурет, гордо розстібнув замок, демонструючи сестрі свій мисливський трофей. Намагаючись ковтнути свіже повітря, малюки висунули свої чорні носики назовні. На жінку глянули п'ять пар жовтих оченят.
       — Йой, які гарненькі! — Радісно проспівав жіночий голосок. — Тільки вони можуть бути чимось хворі. А раптом в них сказ, або лишаї? Юрко, їх потрібно терміново посадити на карантин! Ти їх брав голими руками? Вони тебе не поранили?
       Її голос здригнувся. Знання, отримані нею в медучилищі, вселяли в її серце страх перед небезпечними захворюваннями, і Зіна побігла мити свої руки бактерицидним милом.
       — Та не бійся, я щеплений. — Заспокоїв її брат.
       Бридлива господиня захотіла негайно викинути з двору сумку з дикими звірятами, але думка про вигоду все ж перемогла її страхи та, натягнувши на руки товсті гумові рукавички, вона витягла з сумки крайнє лисеня. Це був лис. Підібравши під себе хвостик, він тремтів усім тільцем і плакав:
       — Яв-яв-яв-яв-яв! (Мамо, тату, де ви? Врятуйте нас!)
       Малюк ще не усвідомлював масштаб трагедії, йому здавалося, що мама з татом ось-ось прокинутися та прибіжать до них на допомогу.
       — Яв-яв-яв-яв-яв! (Мамо, тату, прокиньтеся, нам страшно!)
       Не звертаючи уваги на відчайдушний плач лисеняти, Зінаїда оглянула його шубку й кинула нового вихованця у клітку.
       — Та, начебто, здоровий ... Ось посидить тиждень на карантині та, якщо усе буде добре, стане зіркою інтернету.
       Гидливо глянувши на нового вихованця, жінка поставила в клітку миску з собачою їжею і проводила брата.

СОЛОМІЯ ГАЛИЦЬКА
(2021 рік)

Продовження за посиланням:
http://proza.ru/2022/05/11/831