Война

Война. Эвакуация.
Сегодня я эвакуировала свои тексты.

Подумаешь, всего-то тридцать, половина из них - стихи.
Невелика потеря для proza.ru - одна русская украинка!
Песчинка в море!

Мои тексты жили здесь с 2008 года.

Да, все прошло незаметно.

Да, я писала о Пушкине и Саше Черном, о том, что близко и понятно каждому человеку, думающему и говорящему на русском языке. Этот язык - мой родной, я треть столетия обучала говорить на нём тысячи украинцев, а еще -этнических венгров, немцев, словаков - граждан Украины. Я делилась с ними своей любовью к литературе, написанной на этом языке. Вы предали меня, живущие в стране, где власть говорит только на русском, потому что этот язык многие поколения в моей стране будут помнить как язык агрессора.

И я не вернусь на RU, потому что

Шосту добу моя Батьківщина сплива кров'ю.
Я, мої діти й онуки тут народились!
І тепер російський окупант прийшов мене "визволяти"???
Шосту добу серце моє стікає кров'ю і слізьми.

Війна ріже по живому.
Вириваю коріння і душу з тієї землі, де ще живуть мої родичі. Якщо ви змирилися чи обдурені - це ваш вибір.
А я би й від мови - той, что всю жизнь свободно разговаривала в Украине - відмовилась зараз, якби це допомогло зупинити ВІЙНУ!

Сподіваюсь, не доведеться сину й племінникам, їхнім дітям евакуюватися з-під ракет і бомб "визволителів", як це сталося колись з моєю бабусею - петербурженкою, ленінградкою.
Гнана війною, зраджена чоловіком, під бомбами ФАШИСТІВ, через блукання й митарства, вона знайшла своїх донечок недалеко від станції Ніколо-Полома...
Пережила війну. Зберегла дітей.
Доля й безвихідь занесли її у Західну Україну, земля якої стала моєю Батьківщиною. 

Мої діти народилися на південному заході України - у найпрекраснішому куточку цього кРаю!
Тут могили моєї матінки та бабусі. А тепер згадайте слова великого: "Людина не зв'язана із землею, допоки в ній не лежать її покійники". Отже, я зв'язана: це моя рідна земля!
І тепер оце "щось" мені каже, що моя держава не має права на існування? І кидає бомби?

Горіти тобі у пеклі, брехлива потворо!

Росіяни, ви сильні?
Як ви дали себе перемогти? 
А вас-таки перемогла очманіла ворожа сила, що ховається зараз у нетрях Уралу чи то Алтаю.

Росіяни, у мене - у нас - немає до вас ненависті. Ми ненавидимо вашу імперію, очолювану злим карлою, та її правителів. А вас ми  шкодуємо (жаліємо).  Проте щось радити - даремна справа, бо страх затьмарив ваш розум.

Просто пам'ятайте: ми відстоюємо своє право жити, від якого залежить і ваша свобода.

Але годі пафосу.
Кожен вибирає свою дорогу.

Ми свою обрали.

Ми переможемо.