Матусю, ненько моя рідна!
Десь там під обстрілами ти...
Бути із Україною навіки згідна
Навіки вічнії! Подивуєтеся ви!
Над головою бомблять небо!
Від болю зморщилась земля!
А в серці лиш вона, не треба
Питати більше! Лиш вона одна...
Розквітнуть знов сади весною!
І будемо співать рідних пісень!
Разом складали їх із тобою
Вірю настане перемоги день!
Протяну до тебе, рідна , руки
Із темряви до сонця і життя
І обійму так, щоб усі ті муки
У вічність відійшли без вороття.
Зазеленіють холодом укриті ниви
І рани залікують страшної війни..
І знов зустрінемся,ненько, із тобою
Під ясним сонцем мирної весни!
***
© Copyright: Светлана Богомаз 2, 2022
Свидетельство о публикации №222031201167
Свидетельство о публикации №222031201167
Рецензии