Тайные закоулки памяти...

НИШПОРЯЧИ  ТАЄМНИМИ  НЕТРЯМИ  ПАМ'ЯТІ...
                Глава  27
Вже кільканадцятий день ми спимо та прокидаємося вранці під рев сирен повітряної тривоги! Так, ми вже не один місяць очікували нападу нашого “старшого брата” на НАШУ НЕНЬКУ УКРАЇНУ, це було зрозуміло одразу, як тільки оскаженілий, психічнохворий путлєр почав стягувати своє військо до всіх російсько-українських та білорусько-українських кордонів. Знаючи підлу, брехливу вдачу росіян, ніхто в Україні не сумнівався, що під гаслом надуманих навчань йде підготовка до повномасштабного вторгнення оскаженілої, ненаситної орди. Вся наша країна готувалася до такої навали, але, якщо чесно, знаючи зараз про всі ті звірства, нелюдське варварство російського менталітету, іноді опиняєшся в ступорі, коли стаєш свідком таких нелюдських, звірячих вчинків виродків під назвою “російський громадянин”! Зізнаюся, в ці, перші дні НАШОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ війни з цими рашистськими уродами, що підло руйнують моє мирне життя, не міг змусити себе зайнятись чимсь іншим, ніж з ранку до вечора слухати і оцінювати повідомлення про бойові дії на наших фронтах. Та поступово, зрозумів – ніяка наволоч не здолає нас і скоро буде відповідати перед судом за всі ті злочини, за смерті наших дітей, жінок, матерів, батьків, за скалічене життя нашої героїчної, української молоді!
Вирішив і надалі нишпорити по закапелкам своєї пам’яті, тверезо порівнюючи минуле з таким жахливим сьогоденням. Тим більше, що навіть у страшних фантазіях не міг уявити собі, шо сьогодні, в ХХІ-му столітті вилізе на світ Божий така мерзота з пекла і наважиться затягти наш світ в своє болото!   Раптом прийшло на думку – згадав розповідь моєї, вже покійної (не втримаюся і скажу такі страшні, для нормальної людини слова: на щастя покійної ;) любої мами – сімдесят вісім років тому вона народжувала мене під рев сирен повітряної тривоги, при вимкненій електриці, а лікарі з кишеньковими ліхтариками все робили щоб я таки прийшов на цей світ в далекому місті Уфа, столиці Башкирії і весь народ, незважаючи хто якої національності, віддавав своє життя в війні з нацистами, фашистами, яку завдяки нейтралітету західних держав, розв’язав теж психічно неврівноважений гітлер і за всі свої звірства заслужив оцінку на віка від усього світу! А зараз, на схилі свого життєвого шляху, я кожну хвилину нервую про життя свого сина, який ціною свого життя захищає мене в вщент зруйнованому, спаленому російськими нелюдами Харкові, кожен день видзвонюю своїй онуці з правнуком, які ночують в бомбосховищі під російськими ракетами та бомбами в столиці України, а інша онука з мамою добирається до Польщі, щоб зберегти своє життя за кордоном, а другий син не жаліє свого життя, щоб жила НАША Україна!
Розумію, що зважаючи на свій вік, стан здоров’я, не зможу, як хотів би, допомогти своїй любій Україні, але клянусь до останнього подиху віддам всі сили для щастя рідної Батьківщини! Ми, народ України – миролюбні люди, ніколи ні на кого не нападали, не нападаємо і впевнений – не плануємо когось загарбати, але зараз, після побачених вбитих дітей, жінок, немічних старих – я лякаюсь своїх думок і відчуттів, коли уявляю, щоб я робив, якби опинився з тим рашистським ублюдком віч-на-віч, і ці відчуття, найімовірніше, на століття!!!
Як же складно, чорт його бери, зрозуміти, оцінити та й ще описати людський образ сучасного, живучого в сьогоденні, свого сучасника! Невимовно тяжко сприймати ті відео факти, коли мої співвітчизниці вимушені народжувати в бомбосховищах під гуркіт авіабомб і це через вісімдесят років після Великої Вітчизняної війни з ненависними фашистами, а сучасні рашисти бомблять лікарні, пологові, школи, дитсадки.  Маючи за плечима та зберігаючи в пам’яті стільки епохальних подій, спілкуючись на своєму життєвому шляху з десятками тисяч людей (звичайних і небуденних), зазвичай, губишся в оцінці такого розмаїття характерів. Добре усвідомлюю, розумію – людина, її свідомість, її вчинки в житті формувалися, формуються і будуть формуватися за рахунок спілкування з близькими родичами, з оточуючим товариством, з політичним устроєм в країні, з правлячою, на даний момент владою, режимом. Я не суддя, не прокурор і не маю ніякого морального права когось обвинувачувати, указувати, як треба діяти зараз, з огляду на обставини, що склалися на даний момент. Але ж я людина, член суспільства і як усі можу і повинен мати свою, особисту думку про події сьогодення, про оточуючий мене світ! Як я можу бути байдужим коли заходиться криком поранена дитина, коли лежить біля під’їзду ще жива літня жінка, в якої вибухом відірвані ноги і швидка не зможе доїхати до неї бо російський нелюдь прострілює всю цю вулицю в Харкові!
Думаю, найкращим прикладом для вивчення цього питання має стати аналіз свого життя, на яке завжди мало вплив політичне життя країни. Згадую дитинство, юність – ще не було телебачення, мобільного зв’язку, Інтернету, тільки радіо, кіно, газети та журнали, а ще книжки. І при тому такий масовий патріотизм – вступ дітей в ряди жовтенят – свято, вступ в ВЛКСМ – свято, 1-е травня, 7-е листопада – неосяжні торжества з парадами, святковими концертами, салютами. У молоді роки ніяких сумнівів в вірності вибраного вождями шляху до перемоги комунізму. Дуже чітко в моїй пам’яті закарбувався березень 1953-го (мені десятий рік уже минав) – плач вчителів, сльози моєї мами, що пройшла випробування в сталінських концтаборах, рабську працю на бавовняних плантаціях в Узбекистані, на військовому авіазаводі в Куйбишеві, ревіння заводських гудків – смерть вождя! От же, змогли так зазомбувати народ. І далі, на протязі довгих років, правляча політична еліта продовжувала впевнено утримувати спільноту в ідеологічних шорах, маскуючи весь підспідок режиму під грифом “цілком таємно”! 
Наскільки змінилися ми, змінився наш внутрішній світогляд, наша психологія можу зрозуміти, згадуючи свої думки, почуття, знання про оточуючий світ, коли двадцятип’ятирічним хлопцем опинився за кордоном, за залізною завісою в Польщі, в Кракові, зустрівшись вперше з сім’єю своєї рідної тітки Гені. Я – комсомолець, секретар доволі численної комсомольської організації Аральського аеропорта з захопленням знайомлюсь з її героїчною біографією. Старші сестри та брат мами в свої молоді роки під впливом прогресивних, на той час, соціал-демократичних ідей приймали участь в революційних гуртках, в страйках, в демонстраціях робочих проти буржуазного устрою довоєнної Польщі, за що неодноразово сиділи в славнозвісній тюрмі “Swientego Michala”.
Зізнаюсь чесно, гордість переповнювала моє серце, коли у вихідний день (щоб не заважали відвідувачі музею-тюрми) сам директор тюрми, віддаючи шану мужності та високому статусу, на той час, моєї тітки, провів екскурсію по всій території музея-тюрми. Була відкрита тюремна камера, в якій відбували своє покарання, судовий вирок, по черзі, тітка Геня і брат мами, мій вуйко Салєх. Передбачивши і зрозумівши весь жах фашистської навали вони змогли нелегально перетнути кордон з СРСР і, будучи запеклими прихильниками ідей комунізму,  також перебували в сталінському концтаборі “Теплий ключ”, а на Батьківщину змогли повернутися тільки через десять років, щоб з ентузіазмом і завзято установити комуністичний режим в рідній країні. А в наступні вихідні, тітка повезла нас в музей Леніна, де ми оглянули окремий зал, експозиція якого була повністю присвячена революційній діяльності нашої сім’ї. Тітка, з запалом, розповідала, як вони бігали по виборчим дільницям (зараз це називають “каруселями”) і забезпечували потрібний процент своїм кандидатам. В той час ПОРП (польська об’єднана робітнича партія), створена за вказівкою Сталіна, не мала підтримки у населення.
Так, цілеспрямована, активна пропаганда ідей соціалізму, комунізму захоплювала уми мас, натовпу доволі міцно і надовго. Для зруйнування застарілих ідей і появи нових потрібен був новий поштовх, таран, за допомоги якого натовп, народ міг би зруйнувати старі ідеї. І таким руйнівним важелем виявився розпад СРСР, а потім і всього Соцтабору. На хвилі страйків та невдоволення робітничого класу, з новими “старими” гаслами про свободу, про приватне підприємництво, про свободу віросповідання, в Польщі до влади приходить “Солідарність”, а в Союзі розвал імперії на окремі, незалежні республіки (удільні князівства)! Аналогічні процеси – в усьому Соцтаборі!
Щоб зрозуміти механізм зомбіровання натовпу треба вивчити ті мотиви та важелі, за допомоги яких здійснюється управління масами, натовпом. Окрема особа, індивід не в змозі змінити політичний стрій, владу в державі. Тільки зрозумівши психологію натовпу і навчившись керувати масами можна створити таран, щоб скрушити владу. Але при цьому потрібні роки і роки, щоб вибудувати новий політичний режим. Отаку психологію управління натовпом, народом поглиблено вивчали, що доведено документально, а потім, доволі вміло, застосовували на ділі, такі одіозні особистості, як Ленін, Сталін, Гітлер, Муссоліні та багато інших політичних діячів в минулі і сьогоденні часи. Щоб зрозуміти, як в натовпі з’являються нові якості і як ними користуються політики, треба ознайомитися з висновками французького психолога Гюстава Лебона. Він ще сто років тому вивчаючи, досліджуючи психологію великих груп (натовпу), сформулював закони поведінки зорганізованого натовпу. В натовпі, у людей виникають нові якості, якими вони до цього не володіли. По-перше, натовп анонімний і тому не несе ніякої відповідальності за свою поведінку, по-друге, всяка дія в натовпі – заразлива і кожен індивід легко жертвує свої інтереси інтересам натовпу, а головне – індивід стає сприйманим навіюванням, стає автоматом, у якого своєї волі не існує!
Якщо поринути в історію сучасної Європи, легко впевнитися – неможливо миттєво, за допомоги кількох вірних фраз, гасел змінити, покращити, вибудувати “нове, світле майбутнє” в збанкрутованій державі. Свідомість людей не може змінитись миттєво, потрібен тривалий період. Згадаємо історію – під час французької революції 1789-го року було проголошено гасло: “СВОБОДА, РІВНІСТЬ, БРАТЕРСТВО” і через якийсь час ця дуже справедлива думка заволоділа умами мільйонів і підняла весь народ на боротьбу з тиранією! Але, революція скінчилася, забравши з собою 50 000 життів – до влади прийшла нова еліта зі своїм насиллям та війнами! І такі процеси, цикли, якщо продивитися всю історію нашої цивілізації, повторюються регулярно на протязі всього існування людства! Якщо дослідити первісний зміст таких слів, як – демократія, рівність, свобода, соціалізм, то навряд чи знайдеш їм повне роз’яснення, але при цьому вони мають величезний вплив на натовп. В них, напевно, вкладена магічна сила, яка дає людям надію на вирішення всіх проблем!
І що цікаво – часто слова, які мають дуже неясний, неточний смисл можуть мати великий вплив на натовп. Свого часу, ще Наполеон казав: “Існує тільки одна складова риторики, що заслуговує на увагу – це повторювання. За рахунок повторювання, ідея закріплюється в умах натовпу так міцно, що в решті решт вона вже сприймається, як доказана істина”. Також варто згадати гасла відомого агітатора та пропагандиста Йозефа Геббельса: “Не важливо про що мовити, важливо повторювати це до тих пір, поки всі не повірять цьому!” І докази вже не потрібні! Ще для прикладу: “Мир народам! Земля селянам! Заводи та фабрики робочим!” Потім ні миру, ні землі в підсумку не буде, але Громадянську війну за допомоги зазомбірованого цими гаслами народу було виграно. А от заводами, на словах, володіють робітники, але доля цих робітників нам добре відома! Чим більш стисле гасло, чим менше в ньому доказів, тим більший вплив він має на натовп! Гюстав Лебон сформулював закони поведінки зорганізованого натовпу. Він оприлюднив дуже важливу думку, яку підхопили і часто потім повторювали і проводили в життя усі вожді, диктатори: “Потрібна первинна ідея! Ідеї – то дочки минулого та матері майбутнього і завжди рабині часу!” Повинна з’явитися ідея, яку потрібно мільйон раз озвучити і, тільки потім, на її фундаменті, поступово, зміниться людське суспільство. Варто було, в часи Перебудови, заронити народам п’ятнадцяти республік СРСР ідею багатства кожної республіки поряд з провиною за ганебне минуле своєї країни, як цієї великої країни швидко не стало! А обіцяне багатство і розквіт дісталося лише невеличкій купці політичної еліти з двохсот сорока мільйонів громадян бувшого СРСР. Вивчаючи зараз політичні процеси в світі, раптом, з великим сумом констатував – викормиш КДБовської звірячої машини, плішивий московський карлик, був відмінно зазомбований в таємних лабораторіях КДБ. І таки добре вивчив правила та спосіб керування натовпом, що яскраво видно тепер по менталітету всього російського народу, серед якого тільки одиниці зуміли побачити потворне, страхітливе майбутнє колись “Великої Росії”. Читаючи зараз “Цілком таємні” архіви, про багатомільйонні жертви невинних, таких же, як ми людей, все більше впевнююсь – наша цивілізація, то страшна помилка природи, або тої сили, що створила нас, але ми того вже ніколи не взнаємо, не підтвердимо, не спростуємо! 
Copyright:  ЧУПОВСЬКИЙ  ЮРІЙ            2022 рік