Поп-арт чому вiн важливий

Зазвичай я цікавлюся класичним мистецтвом.
Воно здається простим для сприйняття, надихаючим, легким за формою, неймовірно затишним, помірно емоційним, духовно насиченим, але...

Час спливає, і у багатьох реципієнтів виникає запитання, як перетворити буденність на щось святкове, життєрадісне, магічне.

Поп-арт - це жанр сучасного мистецтва, який став дуже наближеним до класики. Романтизація буденного, історична достовірність, провокативний гумор, яскраві кольори, незвичні ергономічні та чуттєві форми - все це і є поп-арт.

Цей жанр проявляється не тільки в образотворчому мистецтві. Скульптура та аудіоперформанси, певною мірою деякі моноспектаклі та інші театральні замальовки належать до цієї категорії.

Поп-арт - це тепло і холод водночас. Він теплий, як перші романтичні побачення дещо ідеалізованих героїв та героїнь з 1950-х, і він холодний, як індустріальні квартали Детройту. Він простий, як реклама розчинного супу, і складний, як виробничі драми.

Може виникнути запитання, чим поп-арт відрізняється від соцреалізму. Можливо, провідні експерти скажуть по-іншому, але моя версія полягає в наступному: це великий цивілізаційний розрив між світами.

В соцреалізмі домінує суспільство, в поп-арті - окрема индивідуальність на тлі дихотомії "творчість-споживання". В соцреалізмі переважає естетика гурту, об'єднання людей, колективізму, трудових подвигів та моральної звитяги, а в поп-арті шануються яскравість, грайливість, але й стриманість, мінімалізм, і саме людина, її особистий споживацький вибір, екзистенційна самотність на тлі бурхливого індустріального розвитку західного світу, розмаїття барв, звуків, форм, шуму великих міст, стає центральною фігурою.

Поп-арт корелює з постмодернізмом (хоч і оптимістичніший за нього), з неодадаїзмом (звідси вкраплення абстрактного гумору), з чарівною, яскравою, зворушливою вітальністю експресіонізму (але без його кричущої драматизації довкілля).

Поп-арт - це також гра цитат та уособлень, виняткова чутливість авторів до кольорів, ліній, містична природність простих та доступних художніх сюжетів, спроба одухотворити матеріальне та надати нових барв кожному дню.

В цьому жанрі любов, легкість, ажурність ліній та пульсація відтінків надають ще більше творчої свободи митцеві, і в багатьох випадках художні роботи говорять яскравіше за слова.

Аби збагнути поп-арт, потрібно бути молодим душею й водночас відкритим до експериментів. Свідомість реципієнтів, занурюючись в океани базових кольорів, торкаючись чарівних у своїй локальності сюжетів, оновлюється та отримує ще одне народження.

На тлі цих робіт, таких як Roy Lichtenstein/Claus Oldenburgh та низка інших зоряних імен, виринають краса та складність цивілізації, багатство кольорів та життєві ідеали й жарти, романи й суперечки, радість і сум - все це не може не надихати. Вивчаючи естетику поп-арту, ми розкриваємо таємниці епохи.