Песня

Посперечався горобець з солов'єм, що він співає набагато краще за нього.
- Тебе і не видно зовсім, - цвірінькав він. - Чому весь час ховаєшся в кущах? Поглянь на мене, - поважно крокував по стежині горобець. Хай кожен з нас заспіває на сході сонця свою ранкову пісню, - запропонував горобець.

 - Заспіваємо, - погодився соловушка.
Рано вранці горобець заспівав у все горло. Так старався, що охрипнув.
- Таким голосом, пробачте, лише ліс лякати, - сказав мудрий пугач.

Цієї миті з кущів долинула тиха, ніжна, тремтлива пісня. Вона була такою гарною, що все завмерло.

Були в тій пісні й росою вмиті світанки, і тихі надвечірь'я, і гомінливі сонячні дні, духмяні зоряні ночі ридної земли, любов до якой бриніла у кожному звукові. А як скінчилася пісня такі облески вибухнули – квити захиталися, листя, дерев зашелестіло.

Горобец гірко плакав у кущах. Тільки тепер він згадав мамині слова: «Кожен повинен робити те, що уміє. Пісня не лише спосіб спілкування. Пісня - це струни твого серця. Любляче серце завжди домовитися з іншим серцем».


Поспорил воробей с соловьём, что споет гораздо лучше.
- Тебя и не видно вовсе, - кичливо чирикал он. - Почему ты всегда прячешься в кустах? Взгляни на меня, - важно шагал по тропинке воробей. - Пусть каждый из нас споет на восходе солнца свою утреннюю песню, - предложил воробей.

- Споём, - согласился соловушка.
Рано утром воробей зачирикал что есть силы. Так старался, что охрип.
- Таким голосом, простите, только лес пугать, - сказал мудрый филин.

В этот миг из кустов донеслась тихая, нежная, трепещущая песня. Она была такой красивой, что всё на время замерло.

Были в той песне и росой умытые рассветы, и тихие вечера, и шумные солнечные дни, душистые звёздные ночи родной земли, любовь к которой звучала в каждом звуке. А как закончилась песня, таким восторгом взорвалась округа – цветы зашатались, листья на деревьях зашумели.

Воробей горько плакал в кустах. Только теперь он вспомнил мамины слова: "Каждый должен делать то, что умеет. Песня не только способ общения. Песня - это струны твоего сердца. Любящее сердце всегда договорится с другим сердцем".

Анна Дудка