Малий Кось та великий страх

2
Хоч Кось чекав від баби Ядзі якихось відьомських вихилясів, він не був розчарований своїм візитом. Чи тому, що тепер у нього був гарний настрій кожного дня, чи тому, що постійні дрібні  страхи його тепер не турбували. В нього навіть з'явилась нова звичка — він став розмовляти з односельцями, що приходили замовити черевики чи чоботи, або приносили старе взуття відремонтувати. Він навіть перестав червоніти і злитися, коли його називали Комахою — виявляєтся нічого образливого у тим прізвіску немає. Не тарганом же ж його називають. І як тількі він перестав злитися, так його і дражнити майже припинили. Іноді тількі, для того, щоб визначити який саме Кось, бо був ще Кось — Бджоляр, та Старий Кось.
Робота у майстерні кипіла. Без своїх звичних страхів Кось працював скоріше і краще. Мабуть тому в нього закінчилися нитки, цвяхи та шкіра скоріше, ніж він розраховувал. Довелося зачиняти майстерню та їхати у місто на закупки. Все потрібне для роботи Кось завжди купував у крамниці Домініка, що знаходилася біля ринку. А перед тим, як завітати до крамниці, хлопцю захотілося ще потинятися між торгових рядів, взнати що скількі коштує, подивитися на взуття, що купують паничі, та може видивитися якусь модну дрібничку, щоб потім використати це у роботі. Біля торгівців солодощами було багато різних людей панянки і старі пані, діти з няньками, молодики і навіть жебраки теж роздивлялися цукерки і пастілу, печіво у бляшаних коробках, горіхи у меду, булки та рогалики, кекси з білою цукровою помадкою — очі розбігалися. Раптом у Кося стиснуло серце— страх, як холодна зміюка заворушився і почав обвивати його, не даваючи поворухнутися. Непомітний чоловік з бігаючими очима вхопив коробку з шоколадом і штовхнувши назустріч торговцю якусь молоду дівчину, гукнув" Тримайте крадійку", кинувся геть.
Цієї ж миті з криками " Злодійку впіймали! Бач — крадії вдвох працюють! Тягни цю гадюку до судді!"— дівчину схопили і повели кудись. Вона опиралася, плакала, кричала, що хотіла купити трохи льодяників для своїх малих сестричок, але її ніхто не слухав. Крадїї вже давно дуже допікали торгівцям, її тягнули до судді.
Кось побачивши, що дівчину не відпустять і, можливо безневинно засудять, не довго думаючи, побіг за непомітним чоловіком. Йому було дуже  страшно, він не знав що робити, що казати, коли дожене незнайомця. Він простий сільський швець ніколи не бачив крадіїв — у селі двері майже ніколи не замикали і він навіть не пом'ятав, щоб хтось зазіхнув на чуже. А незнайомець  вже не біг, а йшов собі спокійно, навіть гордо тримав голову і поводився  наче порядна людина. Кось швидко наздогнав крадія.
- А ну стій!
- Ви до мене, шановний?
- Так. Негайно поверни те, що вкрав!
- Я з вами свиней не пас, то й не "тикайте"мені. Не розумію про що йдеться.
- Негайно поверни те, що вкрав!!! - від страху, що крадій втече, Кось схватив його за рукав. Чоловік почав відштовхувати хлопця від себе, але Кось вчепився так міцно, як тількі міг. Крадій був сильніший, а Кось ціпкіший, тому вони втратили рівновагу і впали на землю.
На них вже не тількі  озиралися люди, а хтось вже покликав поліцію. А поліціянт, як побачив крадія шоколаду, відразу потягнув того до судді, наказавши Косю йти за ними.
В суді було багато людей, всі кричали і сварилися, дівчина плакала. Поки суддя розібрався, оголосив вирок крадію, а дівчину виправдав, минуло багато часу. Кось ледве встиг до крамниці Доміника. Домінік вирішив затриматися ще деякий час, щоб хлопець зміг без зайвої метушні обрати все необхідне для роботи. Коли Кось розрахувався з Домініком, і той вийшов проводити хлопця,  то  йому здалося, що Кось став трохи вище.  Довго дивився Домінік в слід хлопцю і думав " Що то за дива такі? Був маленького росту і раптом дорослий почав рости...Потім сумно зітхнув Домінік і подумав, що це підходить його старість і тягне до землі от і здаєтся, що молоді стають вище. З тими думками він зачинив свою крамницю і пішов додому.
А Кось поки йшов додому все думав, що мабуть баба Ядзя його все-таки надурила, бо він так і залишився боягузом. І що якби викатала вона яйцем від чорної курки його страхи, то було б краще. Додому він дістався проти ночі. Він так стомився, що вирішив вже з ранку розбиратися з покупками.