Отакар Ярош, Герой Советского Союза новый документ

     Эти заметки возникли в определённой мере – случайно. В 2019 г. в Государственном архиве Харьковской области (ГАХО) пришлось разыскивать информацию о лазаретах Первой мировой и госпиталях Второй мировой войн, располагавшихся на территории нашей области. Эта тема была «завещана» нашим краеведом Булгаковой А.И. [1] с наказом не бросать это направление. Можно считать эту публикацию – посвященной ей.

       Перелистывая документы одной из папок, обнаружился лист №27, последний в этой  папке [2]. Но – какой! Речь шла о захоронении и перезахоронении Отакара Яроша и других погибших солдат, легендарных героев битвы в Соколово на Украине в марте 1943 г. (далее по тексту – справка) [3]. Выходец из скромной чешской семьи, беспартийный, к началу Второй мировой войны уже имел военное образование. Не остался на занятой немцами территории, эмигрировал в Польшу, затем в СССР и был помещён в лагерь для интернированных.

     Следует отметить, что Герой Советского Союза (ГСС) Отакар Ярош занимает особое положение на Харьковщине – впрочем, как и все другие герои. Во-первых, это первый ГСС – не гражданин СССР в Великой Отечественной войне. Во-вторых, имеется особое отношение к нему и в Чехии, точнее – в бывшей Чехословакии. Каждый год в очередную годовщину сражения в Соколово в Харьков прибывали довольно многочисленные делегации: официальные лица – однажды на уровне министра обороны Чехии – плюс знамённые группы Чехии и Словакии. Неизменно приезжал и автобус с реконструкторами, которые бережно, несмотря на уже солидный возраст, сохраняли военную форму и обычаи участников боя. Торжественные мероприятия начинались посещением памятника жертвам фашизма на ул. Литературной (бывш. Я. Галана), возложением цветов и церемониальным маршем с государственными флагами обеих стран. Заканчивалось всё в Соколово реконструкцией боя, где присоединялись местные харьковские реконструкторы со своей «материальной частью». За ходом «боя» обычно наблюдали многочисленные зрители из числа местных жителей и гостей, при этом наиболее эмоционально реагировали на происходящее местные мальчишки.

     Разве что в этом 2022 г., ввиду известных событий на Украине, не следует ожидать подобных мероприятий. Эта публикация является третьей попыткой: первая не состоялась из-за пандемии, вторая – из-за событий.

      С учётом приведенной выше информации, даже один лист справки, предлагаемый вниманию читателя, представляет несомненный интерес. Поэтому основной текст предлагается на трёх языках: русском, украинском и английском. Впервые справка была опубликована в аккаунте соколовского музея «Братство по оружию» в Фейсбуке.

      Мы считаем, что рассматривать и анализировать информацию справки удобно по мере её прочтения. Хорошее физическое состояние справки, а также желание автора как можно полнее представить этот документ специалистам, возможно – впервые, позволяет привести его на рис. 1.

     В правом верхнем углу, как обычно, стоит номер страницы – 27. Рядом слева едва заметно, карандашом «2-2-113»: не удалось понять смысл этой пометки. Справа от «27» видна перечёркнутая цифра «174». Очевидно, что ранее этот лист хранился в другой папке под номером 174. Можно предположить, что рассматриваемый документ ранее принадлежал массиву документов обкома партии, часть которых была изъята. Сегодня это дело №695 имеет заголовок «Переписка обкома КП(б)У с … Харьковского военного округа и Облвоенкоматом о ходе призыва в … 2 января – 20 сентября 1945 г. 163 с.».

      Справка адресована «секретарю обкома КП(б)У тов. Чураеву Б.М.». Этого человека достаточно хорошо знало старшее поколение харьковчан, подробнее о нём можно прочесть в источнике [4]. Вероятно, составитель справки выполнял поручение своего партийного начальника, о чём и докладывает ниже.
     В констатирующей части справки (пункт 1) сказано о месте расположения трёх могил и об их состоянии, кстати, вполне удовлетворительном. Далее, во втором пункте справки становится ясной цель поездки в с. Соколово исполнителя (А.М. Глазырина) – могилы «могут подвергаться разрушению».

     Особый интерес сегодня, конечно, возникает к вопросу – где были расположены три могилы, указанные в справке. Оказалось - «на территории ссыпного пункта (бывшая церковь)». Известно, что во времена советской власти часто именно закрытые властями церкви использовались как зернохранилища, и вероятно, могилы павших воинов могли препятствовать подъезду транспорта.
     В справке сказано «Чехословацкого корпуса». Очевидно, имеется в виду 1-й Чехословацкий армейский корпус (1чсак), который начал формироваться с 10 апреля 1944 г. [12]. В момент совершения подвига Отакар Ярош командовал 1-й ротой 1-го чехословацкого отдельного пехотного батальона. Следовательно, справка была написана после апреля 1944 г. и до июля
1948 г., когда  Чураев В.М. оставил свой пост в обкоме [4]. Временной интервал на обложке дела 595 (2 января – 20 сентября 1945 г., см. выше) плюс дата «1945 г.», которую приводит
А. Парамонов в подписи к фотографии памятника, позволяют утверждать, что справка датируется первой половиной 1945 г.

     В источнике [2] указано воинское звание Отакара Яроша «подпоручик» - это неточность, с
1941 г. Отакар Ярош носил звание «надпоручик» [3]. Эту неточность можно отнести на счёт недостаточной осведомлённости составителя справки.

      В источнике [2] указано «ЯРОШ Оскар Карлович». В источнике [3] - «Отакар Францевич Ярош». К сожалению, здесь также сказалась недостаточная осведомлённость плюс, возможно, восприятие имени героя «на слух» или просто - спешка. Несколько проясняет ситуацию фотография, представленная А.Ф. Парамоновым [5]. Подпись гласит «Первый памятник погибшим воинам в с. Соколово, 1945 г.». На памятнике видна табличка
 
«Вечная память
павшим воинам за независимость нашей
РОДИНЫ
Герою Советского Союза
(2 строки неразборчиво, возможно: Чехословацкого корпуса)
надпоручику (?)
ЯРОШ ОСКАРУ КАРЛОВИЧУ
и 20-ти его солдатам».

      Теперь становится яснее, откуда взялось написание имени О. Яроша с ошибками. Фамилия написана в именительном падеже – так принято у военных, это понятно. При этом возникает другой вопрос – у здания бывшей церкви согласно источнику [2] вместе с О. Ярошем похоронены 17 его солдат, а два воина-чехословака – в других местах. Здесь на фото мы видим «…и 20-ти его солдатам», т.е. не 17-ти. Если же на фото изображён памятник на месте перезахоронения, т.е. – второй, то должна быть цифра 17 плюс 2 – девятнадцать.

      Определить точнее место расположения этого памятника можно было бы по виднеющимся на втором плане строениям. Справа от памятника, далеко на заднем плане – довольно высокое строение (не хата) с характерным полуциркульным окном. Правее, ещё ближе к памятнику, видна вывеска на домике, но прочитать её не удаётся. Скорее всего, это центр тогдашнего с. Соколова, что соответствует записи в справке: «…по моему указанию все три могилы были свезены в более удобное место в с. Соколово…». При этом хотелось бы думать, что под словом «свезены» автор справки имел в виду перезахоронение павших в подлинном смысле этого слова. Проверить это по другим источникам ГАХО не представилось возможным в сложившихся реалиях 2020-21 гг.
      
     1.08.2015, в день рождения Отакара Яроша, известным краеведом-исследователем битвы в Соколово Ручкиным Н.В. была организована поездка на место боёв. Однако там, где была ранее церковь, теперь находится пустырь, на котором не удалось обнаружить следы её расположения. На пустыре стоит памятный металлический крест. При этом не удалось обнаружить и ознакомиться с документами/иной информацией о выборе места для памятного креста.

     Согласно источнику (с. 80 [8]): «Бой постепенно приближался к церкви, куда стягивались уцелевшие защитники Соколово». Тут же, в книге, приводится фотография Успенской церкви, т.е. подразумевается, что это является местом гибели О. Яроша. При этом известно, что в Соколове (до 1974г. населённый пункт носил название Соколов) существовали две церкви: Архангельский храм и Успения Пресвятой Богородицы [9]. Формат данной публикации не располагает к подробному изложению таких моментов как: работа с картами, схемами боя и др. Поэтому с этой частью работы можно ознакомиться в Приложении, где дана камеральная работа с картами [6].
      
      Интересно также было бы ознакомиться с макетом (так пишет автор справки) нового памятника, куда были перезахоронены чехословацкие и советские солдаты. Однако, по прошествии стольких лет надеяться на это не приходится.

     И, наконец, о человеке, подписавшем справку -  А.М. Глазырине. Он упоминается как «работник горкома/обкома партии», прибывший в Харьков после 17 сентября 1943 г. Хотя впервые появился в обкоме КП(б)У ещё в сентябре 1941 г. [10, 11]. Подлинность подписи А.М. Глазырина, к сожалению, не удалось проверить: была сделана попытка в «гугл-фото», которая не дала результатов. С архивом Харьковского обкома также не удалось ознакомиться.
      
      Выводы.
1. Справку можно признать соответствующей описанным в ней фактам, что позволит после соответствующей апробации рекомендовать включить этот документ в научный оборот.
2. Следует продолжить попытки установить точное место гибели Отакара Яроша. После установления специалистами места предлагается компетентным органам власти рассмотреть возможность признания места гибели О. Яроша достопримечательным историческим местом (см. Закон Украины «Об охране культурного наследия»).


Благодарности: С.И. Шрамко – за советы и рекомендации (в т. ч. и нереализованные), краеведу Н. Ручкину, Н. Шемету – за предоставленные в 2019-20 гг. фото и комментарии; всем, кто помогал (дизайнеру и др.).

     ЛИТЕРАТУРА
1. Жулидов В.Л.  О Булгаковой Алле Ивановне / Культурна спадщина Слобожанщини: збірка наукових статей. Число 42 – Харків: Курсор. 2019 –  с.  177-178.
2. ДАХО, ф. П-2, оп. 2, спр. 695, арк. 27.
3. Отакар Ярош. Режим доступа https://ru.wikipedia.org/wiki/.  Время вхождения 29.03.2020.
4. Википедия. Чураев Виктор Михайлович. Режим доступа https://ru.wikipedia.org/wiki/. Время вхождения 03.07.2021.
5. Откуда родом / А. Парамонов / Соколово. Режим доступа https://www.otkudarodom.ua/ru/sokolovo . Время вхождения 30.03.2020.
6. Приложение. Работа с картами. Режим доступа:
7. Сайт Храма Успения Пресвятой Богородицы. Режим доступа: https://uspenie-sokolovo.church.ua/kontakty/. Время вхождения 30.03.2020.
8. В. К. Вохмянин, А. Ф. Парамонов. Соколово: забытые герои. – Х: Харьковский частный музей городской усадьбы, 2014. – 116 с.: ил.
9. Филарет (Д.Г. Гумилевский) Историко-статистическое описание Харьковской епархии. Режим доступа http://dalizovut.narod.ru/filaret/filar_s.htm. Время вхождения 2.04.2020.
10. Рыбалов В.А.  Из записок заведующего военным отделом харьковского горкома партии. Режим доступа  Время вхождения 29.03.2020.
11. Валерий Вохмянин. ЧЕРНЫЙ СЕНТЯБРЬ 1941-го. Газета "Слобода", выпуск от 15 сентября 2006 года , №74. Режим доступа http://dalizovut.narod.ru/okkup/ch_sep1941.htm. Время вхождения 21.06.2021.
12. Вікіпедія. Перший Чехословацький армійський корпус. Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/. Дата звернення 20.02.2022.



 
Рис. 1.  ГАХО ф. П-2 оп.2 д.695 с.27






ОТАКАР ЯРОШ, ГЕРОЙ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ: НОВИЙ ДОКУМЕНТ ПРО МІСЦЕ ПОХОВАННЯ
     Ці нотатки виникли певною мірою – випадково. У 2019 р. у Державному архіві Харківської області (ДАХО) довелося розшукувати інформацію про лазарети Першої світової та шпиталі Другої світової воєн, які розташовувалися на території нашої області. Ця тема була «заповідана» нашим краєзнавцем Булгаковою А.І. [1] з наказом не кидати цей напрямок. Можна вважати цю публікацію присвячену їй.
       Перегортаючи документи однієї з папок, виявився аркуш №27, останній у цій папці [2]. Але – який! Йшлося про поховання та перепоховання Отакара Яроша та інших загиблих солдатів, легендарних героїв битви в Соколові в Україні в березні 1943 р. (далі за текстом – довідка) [3]. Виходець із скромної чеської сім'ї, безпартійний, на початок Другої світової війни вже мав військову освіту. Не залишився на зайнятій німцями території, емігрував до Польщі, потім до СРСР і був поміщений до табору для інтернованих.
     Слід зазначити, що Герой Радянського Союзу (ГРС) Отакар Ярош посідає особливе становище на Харківщині – а втім, як всі інші герої. По-перше, це перший ГРС – не громадянин СРСР у Великій Вітчизняній війні. По-друге, є особливе ставлення до нього й у Чехії, точніше – у колишній Чехословаччині. Щороку в чергову річницю битви у Соколові до Харкова прибували досить численні делегації: офіційні особи – одного разу на рівні міністра оборони Чехії – плюс знаменні групи Чехії та Словаччини. Незмінно приїжджав і автобус із реконструкторами, які дбайливо, незважаючи на вже солідний вік, зберігали військову форму та звичаї учасників бою. Урочисті заходи розпочиналися відвідуванням пам'ятника жертвам фашизму на вул. Літературної (колишн. Я. Галана), покладанням квітів та церемоніальним маршем з державними прапорами обох країн. Закінчувалося все у Соколові реконструкцією бою, де приєднувалися місцеві харківські реконструктори зі своєю «матеріальною частиною». За перебігом «бою» зазвичай спостерігали численні глядачі з-поміж місцевих жителів та гостей, при цьому найбільш емоційно реагували на те, що відбувається, місцеві хлопчаки.
     Хіба що цього 2022 р., через відомі події в Україні, не слід очікувати подібних заходів. Ця публікація є третьою спробою: перша не відбулася через пандемію, друга – через події.
      З урахуванням наведеної вище інформації, навіть один аркуш довідки, запропонований увазі читача, представляє безперечний інтерес. Тому основний текст пропонується трьома мовами: російською, українською та англійською. Вперше довідку було оприлюднено в акаунті соколівського музею «Братерство по зброї» у Фейсбуці.
      Ми вважаємо, що розглядати та аналізувати інформацію довідки зручно у міру її прочитання. Хороший фізичний стан довідки, а також бажання автора якнайповніше представити цей документ фахівцям, можливо – вперше, дозволяє навести його на Світл. 1.
     У правому верхньому кутку, як завжди, стоїть номер сторінки – 27. Поруч ліворуч, ледь помітно, олівцем «2-2-113»: не вдалося зрозуміти сенс цієї позначки. Праворуч від «27» видно перекреслену цифру «174». Очевидно, що раніше цей лист зберігався в іншій папці під номером 174. Можна припустити, що документ раніше належав масиву документів обкому партії, частина яких була вилучена. Сьогодні ця справа №695 має заголовок «Листування обкому КП(б)У з … Харківського військового округу та Облвійськкоматом про хід призову до … 2 січня – 20 вересня 1945 р. 163 с.».
      Довідка адресована секретареві обкому КП(б)У тов. Чураєву Б.М.». Цю людину досить добре знало старше покоління харків'ян, докладніше про неї можна прочитати у джерелі [4]. Ймовірно, укладач довідки виконував доручення свого партійного начальника, про що доповідає нижче.
     У констатуючій частині довідки (пункт 1) сказано про місце розташування трьох могил та про їх стан, до речі, цілком задовільний. Далі, у другому пункті довідки стає зрозумілою мета поїздки до с. Соколова виконавця (А.М. Глазиріна) – могили «можуть зазнавати руйнування».
     Особливий інтерес сьогодні, звичайно, виникає до питання – де були розташовано три могили, зазначені у довідці. Виявилося – «на території висипного пункту (колишня церква)». Відомо, що за часів радянської влади часто саме закриті владою церкви використовувалися як зерносховища, і, ймовірно, могили загиблих воїнів могли перешкоджати під'їзду транспорту.
     У довідці сказано "Чехословацького корпусу". Вочевидь, мають на увазі 1-й Чехословацький армійський корпус (1чсак), який почав формуватися з 10 квітня 1944 р. [12]. У момент здійснення подвигу Отакар Ярош командував 1-ою ротою 1-го чехословацького окремого піхотного батальйону. Отже, довідка була написана після квітня 1944 р. до липня 1948 р., коли Чураєв В.М. залишив свою посаду в обкомі [4]. Проміжок часу на обкладинці справи 595 (2 січня - 20 вересня 1945, див. вище) плюс дата «1945», яку наводить А. Парамонов у підписі до фотографії пам'ятника дозволяє стверджувати, що довідка датується першою половиною 1945 року.
     У джерелі [2] вказано військове звання Отакара Яроша «Підпоручик» - це неточність, з 1941 р. Отакар Ярош носив звання «надпоручик» [3]. Цю неточність можна віднести на рахунок недостатньої поінформованості упорядника довідки.
      У джерелі [2] вказано "ЯРОШ Оскар Карлович". У джерелі [3] – «Отакар Францович Ярош». На жаль, тут також далася взнаки недостатня обізнаність плюс, можливо, сприйняття імені героя «на слух» або просто - поспіх. Дещо прояснює ситуацію фотографія, представлена А.Ф. Парамоновим [5]. Підпис каже: «Перший пам'ятник загиблим воїнам у с. Соколово, 1945 р.». На пам'ятнику видно табличку
"Вічна пам'ять
загиблим воїнам за незалежність нашої
БАТЬКІВЩИНИ
Герою Радянського Союзу
(2 рядки нерозбірливо, можливо: Чехословацького корпусу)
надпоручику (?)
ЯРОШ ОСКАРУ КАРЛОВИЧУ
та 20-ти його солдатам».
      Тепер стає зрозуміло, звідки взялося написання імені О. Яроша з помилками. Прізвище написане в називному відмінку – так заведено у військових, це зрозуміло. При цьому виникає інше питання – біля будівлі колишньої церкви згідно з джерелом [2] разом з О. Ярошем поховано 17 його солдатів, а два воїни-чехословаки – в інших місцях. Тут на фото бачимо «…і 20-ти його солдатам», тобто, не 17-ти. Якщо ж на фото зображено пам'ятник місця перепоховання, тобто – другий, то має бути цифра 17 плюс 2 – дев'ятнадцять.
      Визначити точніше місце розташування цього пам'ятника можна було б за будівлями, що можна бачити на другому плані. Праворуч від пам'ятника, далеко на задньому плані – досить висока будівля (не хата) з характерним напівциркульним вікном. Правіше, ще ближче до пам'ятника, видно вивіску на будиночку, але прочитати її не вдається. Найймовірніше, це центр тодішнього с. Соколова, що відповідає запису у довідці: «…за моєю вказівкою всі три могили були звезені у зручніше місце у с. Соколово…». При цьому хотілося б думати, що під словом «звезені» автор довідки мав на увазі перепоховання загиблих у справжньому значенні цього слова. Перевірити це за іншими джерелами ДАХО не стало можливим у реаліях 2020-21 рр., що склалися.
     1.08.2015, у день народження Отакара Яроша, відомим краєзнавцем-дослідником битви у Соколові Ручкіним Н.В. було організовано поїздка на місце боїв. Однак там, де була раніше церква, тепер знаходиться пустир, на якому не вдалося виявити сліди її розташування. На пустирі стоїть пам'ятний металевий хрест. При цьому не вдалося виявити та ознайомитися з документами/іншою інформацією щодо вибору місця для пам'ятного хреста.
     Згідно з джерелом (с. 80 [8]): «Бій поступово наближався до церкви, куди стягувалися вцілілі захисники Соколово». Тут, у книзі, наводиться фотографія Успенської церкви, тобто мається на увазі, що це місце загибелі О. Яроша. При цьому відомо, що в Соколові (до 1974 р. населений пункт носив назву Соколів) існували дві церкви: Архангельський храм та Успіння Пресвятої Богородиці [9]. Формат даної публікації не сприяє детальному викладу таких моментів як: робота з картами, схемами бою тощо. Тому з цією частиною роботи можна ознайомитися в Додатку, де дана камеральна робота з картами [6].
      Цікаво також було б ознайомитися з макетом (так пише автор довідки) нової пам'ятки, куди були перепоховані чехословацькі та радянські солдати. Однак, через стільки років сподіватися на це не доводиться.
     І, нарешті, про людину, яка підписала довідку - А.М. Глазирін. Він згадується як «працівник міськкому/обкому партії», який прибув до Харкова після 17 вересня 1943 р. Хоча вперше з'явився в обкомі КП(б)У ще у вересні 1941 р. [10, 11]. Справжність підпису А.М. Глазиріна, на жаль, не вдалося перевірити: було зроблено спробу в «гугл-фото», яка була невдала. З архівом Харківського обкому також не вдалося ознайомитись.
      
      ВИСНОВКИ
1. Довідку можна визнати відповідною до описаних у ній фактів, що дозволить після відповідної апробації рекомендувати включити цей документ до наукового обігу.
2. Слід продовжити спроби встановити точніше місце загибелі Отакара Яроша. Після встановлення фахівцями місця пропонується компетентним органам влади розглянути можливість визнання місця загибелі О. Яроша визначним історичним місцем (див. Закон України «Про охорону культурної спадщини»).

Подяки: С.І. Шрамко – за поради та рекомендації (у т. ч. за нереалізовані), краєзнавцю М. Ручкіну, М. Шемету – за надані у 2019-20 рр. фото та коментарі; усім, хто допомагав (дизайнеру та ін.).













OTAKAR YAROSH, HERO OF THE SOVIET UNION: A NEW DOCUMENT OF THE BURIAL PLACE

     These notes arose to a certain extent - by accident. In 2019 I had to look for information in the State Archive of the Kharkiv Region (SAHR) about the infirmaries of the First World War and hospitals of the Second World War, located in our region. This topic was "bequeathed" by our local historian Bulgakova A.I. [1] with an order not to abandon this direction. You can consider this publication as dedication to her.
       Leafing through the documents of one of the folders, sheet No. 27 was found, the last one in this folder [2]. But – what а luck! It described the burial and reburial of Otakar Yarosh and other fallen soldiers, the legendary heroes of the battle in Sokolovo in Ukraine in March 1943 (hereinafter referred to as reference) [3]. He was born in a modest Czech family, he was not a member of any political party, and by the beginning of World War II he already had a military education. He did not stay in the territory occupied by the Germans, he emigrated to Poland, then to the USSR and was placed in an internment camp.
     It must be noted that the Hero of the Soviet Union (HSU) Otakar Yarosh occupies an outstanding position in the Kharkiv region - however, like all other heroes. Firstly, this is the first HSU - not a citizen of the USSR in the Great Patriotic War. Secondly, there is a special attitude towards him in the Czech Republic, more precisely - in the former Czechoslovakia. Every year, on the next anniversary of the battle in Sokolovo, quite numerous delegations arrived in Kharkov: officials - once it was the Minister of Defense of the Czech Republic - plus banner groups of the Czech Republic and Slovakia. Invariably, a bus with reenactors also came, and these middle-aged men, carefully despite their already considerable age, preserved the military uniform and customs of the participants in the battle. Solemn events began with a visit to the monument to the victims of fascism on the st. Literary (former J. Galan). Then was laying flowers and a ceremonial march with the national flags of both countries. The events ended in Sokolovo. There was presented a reconstruction of the battle, where local Kharkov reenactors joined with their “military equipment”. Numerous spectators from among the local residents and guests were watching by the “battle”, while the local boys reacted most emotionally to what was happening.
     Unless in this 2022, in view of the well-known events in Ukraine, such presentaion should not be expected. This publication is the third attempt: the first did not take place due to the pandemic, the second due to events.
      Given the above information, even one sheet of information offered to the reader's attention is of undoubted interest. That is why, the main text is offered in three languages: Russian, Ukrainian and English. For the first time, this reference was published on the Facebook account of the Sokolovsky Museum "Brotherhood in Arms".
      We believe that it is convenient to view and analyze the information as you read it. The good physical condition of the reference, as well as the desire of the author to present this document to specialists as fully as possible (perhaps for the first time) allows us to expose it to Fig. 1.
     In the upper right corner, as usual, there is a page number - 27. Near the left, barely noticeable, in pencil "2-2-113": it was not possible to understand the meaning of this note. To the right of "27" is the crossed-out number "174". Obviously, this sheet was previously stored in another folder under the number 174. It can be assumed that the document in question previously belonged to the array of documents of the regional party committee, some of which were seized. Today, this case No. 695 has the heading “Correspondence of the Regional Committee of the Communist Party (bolsheviks) of Ukraine with ... the Kharkov Military District and the Regional Military Commissariat on the course of conscription in ... January 2 - September 20, 1945  163 pp.”.
      The reference is addressed to the “Secretary of the Regional Committee of the Communist Party (b) to comrade Churaev B.M. This person was well known to the older generation of Kharkov residents, one can read more about him in the source [4]. Probably, the compiler of the reference carried out the instructions of his party chief, which he reports on below.
     In the ascertaining part of the reference (point 1) it is said about the location of the three graves and their condition, by the way, is quite satisfactory. Further, in the second paragraph of the reference, the purpose of the trip to the village Sokolovo becomes more clear. The performer (A.M. Glazyrin) say: the graves "may be subject to destruction."
     Of particular interest today, of course, arises in the question - where the three graves indicated in the reference. It turned out - "on the territory of the dumping point (former church)." It is known that during the Soviet era, it was often the churches closed by the authorities that were used as granaries, and it is likely that the graves of fallen soldiers could prevent the entrance of transport.
     You can read in reference "Czechoslovak Corps". Obviously, this refers to the 1st Czechoslovak Army Corps (1chsak), which began to form on April 10, 1944 [12]. At the time of the feat, Otakar Yarosh commanded the 1st company of the 1st Czechoslovak separate infantry battalion. Consequently, the   reference has been written after April 1944 and before July 1948, when Churaev B.M. left his post in the regional committee [4]. Timeslot on the cover of file 595 (January 2-September 20, 1945, see above) plus the date "1945" given by A. Paramonov in the caption to the photo of the monument, allow us to assert that the reference dates from the first half of 1945.
     The source [2] indicates the military rank of Otakar Yarosh "second lieutenant" - this is an inaccuracy, because since 1941 Otakar Yarosh has had the rank of "super lieutenant" [3]. One can attribute this inaccuracy to the lack of awareness of the compiler of the reference.
      The source [2] states "YAROSH Oskar Karlovich". In the source [3] - "Otakar Frantsevich Yarosh". Unfortunately, lack of awareness also affected here, plus, perhaps, the perception of the hero's name "by ear" or simply – in a haste. The photograph presented by A.F. Paramonov somewhat clarifies the situation [5]. The caption reads “The first monument to the dead soldiers in the village Sokolovo, 1945. The plaque is visible on the monument:
"Everlasting memory то
fallen soldiers for independence оf our
HOMELAND
To the Hero of the Soviet Union
(2 lines illegible, possibly: Czechoslovak corps)
lieutenant (?)
YAROSH OSKAR KARLOVICH
and to 20 of his soldiers.
      Now it is clear - the spelling of the name O. Yarosh came from with errors. The surname is written in the nominative case - so it is customary among the military, this is understandable. At the same time, another question arises - according to the source [2], 17 of his soldiers were buried near the building of the former church, along with O. Yarosh, and two Czechoslovak soldiers were buried in other places. Here in the photo we see "... and 20 of his soldiers", i.e. not 17. If the photo shows a monument at the place of reburial, i.e. - the second, then there should be the number 17 plus 2 - nineteen.
      It would be possible to determine more precisely the location of this monument by the buildings visible in the background. To the right of the monument, far in the background is a rather tall building (not a hut) with a characteristic semicircular window. To the right, even closer to the monument, a sign on the house is visible, but it is not possible to read it. Most likely, this is the center of the then village Sokolovo, which corresponds to the entry in the reference: “... on my instructions, all three graves were taken to a more convenient place in the village Sokolovo ... ". At the same time, I would like to think that by the word "brought" the author of the reference meant the reburial of the fallen in the true sense of the word. It was not possible to verify this from other sources of the GAHR in the current realities of 2020-21.
     08/1/2015, on the birthday of Otakar Yarosh, the famous local historian-researcher of the battle in Sokolovo, Ruchkin N.V. organized a trip to the battlefield. However, where the church used to be, there is now a wasteland on which no traces of its location could be found. There is a memorial metal cross on the wasteland. At the same time, it was not possible to find and get acquainted with documents / other information about the choice of a place for a memorial cross.
     According to the source (p. 80 [8]): "The battle gradually approached to the church, where the surviving defenders of Sokolovo were gathered." Immediately, in the book, there is a photograph of the Assumption Church, i.e. it is implied that this is the place where O. Yarosh died. At the same time, it is known that in Sokolov (until 1974 the settlement was called Sokolov) there were two churches: the Archangel Church and the Assumption of the Blessed Virgin Mary [9]. The format of this publication is not conducive to detailed a presentation of such moments as: work with cards, battle schemes, etc. Therefore, this part of the work is placed in the Appendix, where cameral work with cards is given [6]. 
      It would also be interesting to get acquainted with the layout (as the author of the reference writes) of the new monument, where Czechoslovak and Soviet soldiers were reburied. However, after so many years ago, this is not to be hoped for.
     And, finally, about the person who signed the reference - A.M. Glazyrin. He is mentioned as an "employee of the city committee / regional committee of the party", who arrived in Kharkov after September 17, 1943. Although he firstly appeared in the regional committee of the CP(b)U as early as September 1941 [10, 11]. Authenticity of the signature of A.M. Glazyrin, unfortunately, could not be verified: an attempt was made in the "Google photo", which did not give results. It was also not possible to get acquainted with the archive of the Kharkov Regional Committee.
      
      conclusions
1. The reference can be recognized as corresponding to the facts described in it, which and after appropriate testing to recommend including this document in scientific circulation.
2. Attempts should continue to establish the exact place of the death of Otakar Yarosh. If the specialists establish the site, the competent authorities can recognize the place of O. Yarosh's death as a noteworthy historical site (see the Law of Ukraine "On the Protection of Cultural Heritage").

 Thanks to: S.I. Shramko - for advice and recommendations (including unrealized ones), local historian N. Ruchkin, N. Shemet - for those provided in 2019-20. photos and comments; everyone who helped (designer, etc.).   


LITERATURE
1. Жулидов В.Л.  О Булгаковой Алле Ивановне [ Zhulidov V.L. About Bulgakova Alla Ivanovna ] / Культурна спадщина Слобожанщини: збірка наукових статей. Число 42 – Харків: Курсор. 2019 –  с.  177-178.
2. ДАХО [the State Archive of the Kharkiv Region], ф. П-2, оп. 2, спр. 695, арк. 27.
3. Отакар Ярош [Otakar Yarosh]. Режим доступа https://ru.wikipedia.org/wiki/.  Время вхождения 29.03.2020.
4. Википедия. Чураев Виктор Михайлович [Wikipedia. Churaev Victor Mikhailovich]. Режим доступа https://ru.wikipedia.org/wiki/. Время вхождения 03.07.2021.
5. Откуда родом / А. Парамонов / Соколово [Where do I come from / A. Paramonov / Sokolovo]. Режим доступа https://www.otkudarodom.ua/ru/sokolovo . Время вхождения 30.03.2020.
6. Приложение. Работа с картами [Appendix. Working with cards]. Режим доступа:
7. Сайт Храма Успения Пресвятой Богородицы [Website of the Church of the Assumption of the Blessed Virgin Mary]. Режим доступа: https://uspenie-sokolovo.church.ua/kontakty/. Время вхождения 30.03.2020.
8. В. К. Вохмянин, А. Ф. Парамонов. Соколово: забытые герои. – Х: Харьковский частный музей городской усадьбы [V. K. Vokhmyanin, A. F. Paramonov. Sokolovo: forgotten heroes. – X: Kharkov Private Museum of the City Estate], 2014. – 116 с.: ил.
9. Филарет (Д.Г. Гумилевский) Историко-статистическое описание Харьковской епархии
[Filaret (D.G. Gumilevsky) Historical and statistical description of the Kharkiv diocese]. Режим доступа http://dalizovut.narod.ru/filaret/filar_s.htm. Время вхождения 2.04.2020.
10. Рыбалов В.А.  Из записок заведующего военным отделом харьковского горкома партии [Rybalov V.A. From the notes of the head of the military department of the Kharkov City Party Committee]. Режим доступа  Время вхождения 29.03.2020.
11. Валерий Вохмянин. ЧЕРНЫЙ СЕНТЯБРЬ 1941-го. Газета "Слобода", выпуск от 15 сентября 2006 года, №74 [Valery Vokhmyanin. BLACK SEPTEMBER 1941. Newspaper "Sloboda", issue of September 15, 2006, No. 74]. Режим доступа http://dalizovut.narod.ru/okkup/ch_sep1941.htm. Время вхождения 21.06.2021.
12. Вікіпедія. Перший Чехословацький армійський корпус [Wikipedia. First Czechoslovak Army Corps]. Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/. Дата звернення 20.02.2022.