Лисенятко Фоксi. Глава 4 Зiрка соц мереж

       Шановні читачі-письменники, дякую Вам за те, що ви заглянули до мене на сторінку. Я вже не перший рік пишу вірші, і вони багатьом припали до душі, а зараз вирішила опанувати прозу. Раніше мені здавалося, що це буде легко й просто, оскільки моє слово ніщо не стримує: ні рима, ні ритм, ні довжина рядка. Але коли я почала працювати над своїм першим оповіданням, я зрозуміла, що в кожній справі потрібен досвід, чого мені не вистачає. Хоча, не Боги ліпили горщики, але, на жаль, до вправного гончаря мені ще далеко. Мій перший «горщик» вийшов не дуже рівним і місцями шорстким.
       Так от, шановні читачі-письменники, в мене до Вас є невелике прохання — не судіть мене суворо за помилки, а краще вкажіть мені на них, за що я буду щиро Вам вдячна.
       З повагою, Соломія Галицька.


___________________________________________


ЛИСЯТКО ФОКСІ
ГЛАВА 4: ЗІРКА СОЦ МЕРЕЖ

Продовження. Початок за посиланням:
http://proza.ru/2022/02/08/1811

Данный рассказ на русском языке:
http://proza.ru/2021/11/28/831

       Для маленького осиротілого лисеняти цей тиждень здавалася нескінченим. Втративши свій дім, своїх батьків, своїх братиків та сестричок, малюк цілими днями тремтів від страху, забившись у дальній кут своєї клітки. І лише ночами, коли молодий місяць чіплявся своїми срібними рогами за верхівку високої тополі, він вибирався зі свого притулку і, дивлячись на зоряне небо, тихенько скиглив, все ще сподіваючись на те, що його батьки почують цей плач, та прокинуться. Вранці та увечері до нього підходили страшні двоногі велетні й приносили миску з незвичною для нього їжею, від чого в малюка постійно болів животик. Та ось, одного разу, дверцята його в'язниці відчинилися і лисенятко витягли на волю.
       — Ромко, а Ромко, а наш ненажера, здається, здоровенький. Дивись, навіть трохи підріс. А давай-но сьогодні відвеземо його до лісу для фільмування.
       Роман випустив з хати товстого кота Васька та добродушну болонку Персика. Вони з цікавістю обнюхали нового співмешканця, а сторожовий пес, відчувши лисячий запах, натягнув ланцюг та відчайдушно загавкав. Лисеня затряслося, схожий гавкіт він вже чув, коли в його рідний дім навідалося лихо.
       — Фу, Рон, свої! Місце, Рон, місце! — Господар заспокоїв пса й пішов за камерою.
       Взявши з собою лисеня та маленького песика, молодята виїхали до лісу. Автомобіль зупинився на дорозі біля пагорба. Першим вискочила з машини болонка, слідом — вийшли господарі. Маленький невільник, почувши терпкий запах рідного лісу та лагідний шепіт річки, став вириватися з рук жінки.
       — Тихо, паскудо, зараз будемо зніматися в кіно. — Шикнула на нього Зіна та стиснула міцніше пальці. Знайшовши пригідну яму, чоловік зав'язав петлю на лисячій лапці й посадив його на землю, прив'язавши другий кінець мотузки до гілки куща. Закидавши дитинча сухим гіллям й торішнім листям, він скомандував.
       — Нумо, нумо, Зін, поквапся, поки не він розв'язався, бери Персика, відходь до дороги, увага — знімаю!
       А лисеня, залишившись одне, відчайдушно заплакало.
       — Яв-яв-яв-яв! (Мамо, тату, я тут, прокиньтеся, врятуйте мене!)
       Зробивши "Чіз", жінка театрально зімкнула долоні.
       — Йой, а хто це там так гучно плаче? Персику, Персику, шукай!
       І маленький пухнастий клубочок зник у зеленій траві. Через кілька секунд він вже бігав навколо знайомої йому ями та дзвінким переможним гавкотом підкликав своїх господарів, чекаючи від них похвали за виконане завдання.
       — Ой, погляньте, у-тю-тю-тю-тю... Лисенятко! — Лицемірно защебетала Зіна. — Це ж хлопчик! І який гарнесенький! Йой, а як ти тут опинився, малесенький? Може тебе хтось образив? Мабуть, браконьєри. У-у-у, які негідники. Ну, нічого, ми тебе врятуємо, заберемо додому і тепер ти будеш жити з нами. А як ми тебе назвемо? Фоксі! Ми назвемо тебе Фоксі.
       Потім малюка відвезли назад у будинок і, перед ввімкнутою камерою, викупали, змивши з нього весь лісовий бруд.
       Ролик вийшов на славу, за один день Лисеня Фоксі став зіркою інтернету. Перегляди били усі рекорди, і чим більше грошей приходило до них на рахунок, тим більшою ставала їх любов до лисеняти. Згодом й Фоксі звик до своїх нових батьків, він вже знав їх запах та перестав плакати ночами. Незважаючи на короткий повідець, йому дуже подобалося гуляти з ними в саду. Малюк звик до теплих ванн і своєї тісної клітинки. А ще, йому дуже подобалося, коли матінка Зіна чесала його за вушком, й годувала з долоні. Фоксі навіть встиг подружитися з котом Васьком та собачкою Персиком, з якими він весело носився по зеленій траві під час прогулянок.
       Але тільки маленький забіяка ніяк не міг зрозуміти одного, чому матінка Зіна і таточко Роман бувають такими різними: то вони лагідні, як сонце, то холодними як місяць. І що це за дивний великий звір з одним червоним оком, якого тато Роман за чимось постійно пхав йому у мордочку. А ще, йому постійно болів животик, оскільки нова їжа йому не підходила.
       Однак, його господарів проблеми рудого вихованця не турбували. Вони кожен день викладали все нові й нові ролики, тим самим піднімаючи рейтинг свого каналу.

       Пройшов Червень. Тополі скинули свій пух і зацвіли липи, залучаючи бджіл своїм медовим ароматом. Усі живі істоти раділи теплому літу: птахи пестили своїм співом слух, комахи весело копошилися в траві, а тварини грілися під променями спекотного липневого сонця. Та лише Фоксі байдуже забивався в куток своєї клітки.
       За останні тижні він помітно схуд, його шубка потьмяніла і на спині стали з'являтися невеликі залисини. В малюка й досі болів животик, і він все частіше став відмовлятися від їжі. Помітивши такі зміни, Зіна захвилювалася, адже глядачі, дивлячись на стан змученого звіряти, стали все частіше писати гнівні коментарі під їх роликами. Про їх знущання з беззахисної тварини з'явилася викривальна стаття в інтернеті та незабаром їм заблокували канал, що стало для меркантильної парочки повною катастрофою. Недовго думаючи, вони схопили лисеня та відвезли його у ветеринарну клініку.
       Лікарі оглянули тварину й, пожуривши недбайливих господарів, зробили йому всі необхідні щеплення. Вони виписали малюкові дорогі ліки та наполегливо порекомендували змінити раціон його харчування з дешевшого на дорожчий. А головне — поселити лиса у великому, спеціально обладнаному вольєрі, інакше він приречений на смерть.
       Повернувшись додому, блогери відразу почали підраховувати усі свої витрати на нового вихованця, і в ту ж мить їх безмежна любов до нього лопнула, немов мильна бульбашка. Вони прийшли до висновку що набагато вигідніше знімати ролики про домашніх тварин, оскільки вони набагато дешевше їм обходяться. Через пару днів Роману все ж вдалося розблокувати свій канал, але витрачати стільки грошей на якогось облізлого лиса не мало сенсу. Трохи поміркувавши, подружжя вирішило позбутися цього тягаря й продати його, хоч за скільки, у міський контактний зоопарк.
       Через три дні перелякане лисеня опинилося у незнайомому йому місці, де не було ні сонця, ні свіжого повітря, ні зеленої трави. Зате було багато дивних, невідомих йому тварин і чужих людей, які з цікавістю тягнули до нього руки. І малюк знову відчайдушно заплакав:
       — Яв-яв-яв-яв-яв-яв! (Матінко Зіна, таточко Роман, Персик, Васько, де ви?)

СОЛОМІЯ ГАЛИЦЬКА
(2021 рік)

Продовження за посиланням:
http://proza.ru/2021/04/08/1128