наблюдения народы

Подруга из Киева. Сидим на пляже в Махинджаури, рядом с Батуми. Ставит Украинские песни, мы слушаем.

Вот песни грустные, печальные. А с духом, бодрят. С надеждой и смыслом. Направлены в будущее.

И вот разница в поговорках. По-русски: сгорел сарай - гори и хата. И внезапно, украинская: сгорела хата - гори и сарай.

Какой разный культурный код. Какая схожая, казалось бы судьба. Но - нет.

В масштабе эпохи это встреча идущих в разные стороны народов. Народы большие, встреча - долгая. Вот и кажется, что мы в месте. В одном.

Но пока Россия падает в пропасть, Украина карабкается вверх. К небу.
Гибнут молодые ребята. Одни за новые поколения, другие за отмщение старых обид.

 
Тихо надворі і тільки чути як,
Як матері слова летіли,
Летіли в ніч до козака.
Бачиш, сину мій, свічка не згаса,
До віку буде вже горіти,
Горітиме вона.
Молодий юнак, молодий козак...

Приспів:
Там біля тополі калина росте,
Мамині очі чекають тебе,
Сива у розпачі плаче,
Сина все чекає - та в Бога вже його душа.
Мам, я в бою за волю пішов в далечінь,
За правду і долю нових поколінь,
За тих, хто у морі далеко
І крилами лелеки повернуться живі.

Рік вже проминув, прийшла нова весна,
А спокою в душі не було, не було та й ще нема.
Там батько змучений, сам торує шлях,
По ньому мав іти син його, а його вже нема.
Молодий юнак, молодий козак