Маестро-Квітень, поспішаючи прикрасити землю, бо ж Весна, бо ж люди хоч трохи повинні радіти і хоч зрідка посміхатися, займався творчістю. Зі своєї мережаної шовком скриньки дістав небесно-голубий відріз шифону і, змахнувши чарівною паличкою, начаклував прекрасні квіти барвінку. Розкинувши це чарівне своє творіння серед зеленого листя у гаях, на лісових галявинах, в парках, художник залишився задоволений-така краса вийшла!
Весна, тепло посміхаючись небу, сонцю, людям, тихо раділа, бо знала, що хоч чимось змогла зарадити нестерпному горю...
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.