Богема на 10-цi

Богема на 10-ці.

З кінця серпня завів нову моду. Щоранку я встаю, годин в 7-8 і катаюся до обласної лікарні. Там є кофемат, який випльовує здачу. І часто копійки і залізні гривні закочуються під нього. Більшості випадкових кофеманів, в основному таксисти – впадло вишкрібати «мєлочь». І я цим користуюся.

Так, за одне присідання під банком…кофе-матом, я здобуваю від 50 коп до 2 грн в копійках.

Приїзджаю я з однієї сторони шосе, переходжу дорогу, в сторону мого «банкомату»; підхожу до нього обережно, підходжу здалеку, щоби видно було – (там все видно було!) чи є мєлоч під загашником.

І лише тоді швиденько вишкрібаю ручкою чи зараніше підготовленим тонким і довгим предметом копійки – сідаю на «рамшутку» і повертаюся додому снідати.

Вся процедура, виїхати і повернутися – займає пів години.

Я займався цими заняттями – тому що був азарт. А гроші я вмію рахувати. Треба користуватися чим є. От я і користувався – бо було. Булка-витушка коштувала близько 4,50 грн. (не пам’ятаю, може й 5,10)

Сьогодні вранці, я вийшов на пішу прогулянку, ну майже пішу (ту саму, до кофемату)

Зазвичай, прокидаючися вранці, в мене в голові вже вирує певний поетичний настрій, певне натхнення: залежно від самопочуття, виду (погоди) за вікном, від того, що снилося. Сьогодні ніяких настроїв не було. Одна прострація (невизначеність, байдужість).

В маршрутці, спостерігаю за всім: включаючи інтереси, знаки, свою увагу;

пасажир поруч своїм духом (може запах парфума, може цигарок, може його власний домашній) навіяв мені інтерес до пісні Metallica "My apocalypse", що пов`язано з спогадами про той час, коли ця пісня вставляє... на кожен момент своя пісня...

Може мені знову насниться первісність... бо я маю такий же псевдо-настрій і дещо розкисший фізичний стан, як це було тоді, 29 листопада 2011 року?

Через півроку, кофе-мат перекроїли – і здача вже не западала під низ ящика.

А булки подорожчали.

2013-09-09

(с) Суми