Цiннiсне пробудження чи вiртуальний диктат?

Фейсбук є інструментом формування громадської думки щодо питань, що стосуються певних корпоративних інтересів. Про це знають усі медіаграмотні громадяни. Недарма сьогодні виділяють дві самостійно існуючі реальності: віртуальну та матеріальну реальність фізичного світу.

Перша реальність демонструє нам системність, структурованість, враховує соціально-психологічні аспекти комунікативної складової, що забезпечує ефективну керованість і неможливість для більшості сприймати альтернативні точки зору, автономно  погоджуватися з ними.

Традиційна реальність навпаки є сховищем ціннісних орієнтирів для людства та окремої людини, завданням яких є самозбереження, самозахист, прагнення сталого розвитку.

З одного боку, маємо системну спробу руйнування людської цивілізації (підтримку війни, регресивний націоналізм, етноцентризм та патріотизм суїцидального спрямування), з іншого – неконсолідований традиціоналізм, фрагментарний мультикультуралізм, неорганізований пацифізм та вимушеність перебувати у підлеглому стані.

При цьому кожна людина, як вона вважає, вибирає для свого комфортного існування ту реальність, яка їй найбільше подобається. Фейсбук сприятиме тим, хто вписується в цей інструмент, надаючи також можливості для висловлювань представникам традиційного світогляду. Зрозуміло, що традиціоналісти в цій чужій для них віртуальній реальності виявляться більш ніж непомітними.

Прикладом таких комунікацій може бути наступний текст.

 

Андрій Єлькін: Не важливо, що, сказав він це, чи не сказав. Важливо: буде це, чи ні. Якщо адекватно реагувати на це новинне повідомлення, то Макрон сказав правду. Так. Це буде. Зрозуміло, що Україна не буде домовлятися з путіним на його умовах. Більш того, Путін, як представник Росії втратив повноваження, які ми можемо сприймати. Але все тече, все змінюється. З Росією ми обовязково будемо розмовляти. Про це правильно каже Макрон. Це буде після сотен тисяч жертв (як зараз) або після декількох десятків мільонів жертв.

Це відбудеться за законами звичайної логіки, бо ця територія з її населенням буде ще довго знаходитися поруч з нами. Тому для лідерів-патріотів України дуже важливо зробити таким чином, щоб якомога скоріше закінчилася ця війна, припинилося знищення українського населення, безперспективна та суїцідальна влада лобістів военно-промислового комплексу пішла кудись на територію Великобританії.

Чому? Тому що зараз мова йде про кількість людей, які будуть вимушені загинути та не побачити, як ці "правильні" політики сядуть за стіл перемовин. )

Адам Чесноков: Остаточного вирішення конфлікту очікую не раніше 2024 року. З тим, що війни завершуються переговорами, згідний. У 20 му столітті були дві світові війні значно кривавіші, і навіть вони не були війнами до останнього солдата. А поки що війна триває, бо в декого дурість з голови не вийшла, дехто ще не нюхав пороху, дехто ще не збіднів.

Андрій Єлькін: Я вважаю, що до 24 року громадськість України не може чекати. Потрібне термінове вирішення цього питання. Зеленський прийшов до влади на телесеріальній брехні, розуміючи, що впливова юридична організація може довести нелегітимність та узурпаційну суть цієї олігархічної маніпуляції. Тому, щоб не ускладнювати собі майбутнє, він буде змушений вже скоро приймати рішення нового змісту та нової якості.

Адам Чесноков: Зеленський у свої інавгураційні промові заявляв, що зробить все, щоб зупинити війну, казав, що поверне заробітчан із-за кордону. Вийшло все навпаки. На мій погляд, Зеленський тепер опинився у непрості ситуації, подібної до ситуації цугцвангу: якщо підпише мирний договір, то його запитають: навіщо було скільки жертв і економічних втрат, невже не було можливості домовитися без війни? А якщо буде продовження війни, то це ще більше призведе до людських і економічних втрат. Зеленський тепер мусить іти до кінця і надіятися на міфічну перемогу.

Андрій Єлькін: Я не хочу вірити, що, як кажуть недоброзичливі опоненти, його думками керують деякі сильнодіючі речовини, що, щоб щось промовляти в цей світ він спочатку вдихує собі вноса якийсь білий порошок. Але дійсно ситуація дуже складна. Як бути. На мій погляд, потрібно терміново зупинитися, тим більш, що все це ми вже проходили з порошенко з його так званими "кровавими пасторами" та "кулямивлоба". Потрібно сідати за стіл перемовин та припиняти синдром "чикатило-оноприєнко" в українській політиці. Україна повинна зберегтися та у майбутньому стати прогресивною та процвітаючою країною. )

Опять же, мы можем также рассматривать проблему в геополитической плоскости. Наблюдаем, что РФ не справилась со своими задачами социального устройства в удобоваримом его виде и по-прежнему демонстрирует миру отставание по многим показателям. Быть просто ресурсным поставщиком и резервуаром для обогащения элитного сословия сегодня не представляется аргументом для противостояния внешним воздействиям. Настало время отвечать на вопрос: "Почему". Что не так в этом удивительном королевстве. Отсюда попытки хоть как-то защититься и прекратить нападки влиятельных сил по мягкому или не очень переустройству российской государственности. Предусмотренные цивилизованным миром меры уж очень значительно затрагивают интересы этой самой элиты, у которой, кстати говоря, имеются внушительные доводы и ресурсы для сопротивления. Конечно же, о той самой морали и нравственности, увы, не приходится говорить, когда мы видим, что олигархо-властная элита российской федерации для защиты своих интересов пошла на самый чудовищный сценарий фашистских действий по ракето- и бомбо-метанию в сторону спотыкающейся, но гордой Украины. )