Ім’я твоє на вологому тілі дзеркал.
Кохана Розе, за нас доля крутить штурвал!
Волею Бога у смерті купив квиток,
Я маю тепер життя останній ковток.
На життєвій палубі всі на своїх місцях.
Кому судилося першому забити цвях,
Хто з нас залишиться тут і хто буде там -
Про це знає напевно один капітан.
А серед ночі громадою бачиться нам
Айсберг холодний, подібний страхітливим снам.
Коли веселимося, судно йде на дно.
Ей, народ! Ми в полоні у долі давно.
Це останній бенкет під час розгулу чуми,
Це ейфорія немов у переддень війни.
Не знаєш, друже, коли настане твій день.
Серце твоє - поле битви, воно - мішень!
***
© Copyright: Дарья Березнева, 2022
Свидетельство о публикации №222071200760
Свидетельство о публикации №222071200760
Рецензии