Вий. После

  Прошло семь лет, с той поры когда церковь с паночкой ведьмой заколотили досками. Селюки хутора обходили стороной то место, заросшее травой и кустарником. Малороссы хутора знали это место в долине, окруженное буками и дубами, знали что и было тогда в те три ночи.

   Халява и Горобец же в ту пору служили в Киевской церкви в сане диаконов. Однажды после службы Горобец завёл речь о Хоме Бруте.
 
  -Хома б был диаконом тоже, а потом и протоиереем, а потом и митрополитом.
 
  -До митрополита еще и дослужиться надо, а Хома курил люльку и закладывал горилку, он бы и до протоиерея не дослужился бы, произнёс Горобец.
 
  - Слухай Халява, а поихали ка в этот хутор, шо не далеко от Киева.
 
  - А зачем?
 
  -Проведем службу в той самой церкви, поглядаем и шо за место там, где три ночи провёл наш товарищ Хома Брут.
 
  - Сейчас март, холодно, а в мае можем.
 
  - Тогда в мае.
 
  Наступил май, Малороссия зазеленела, после малоснежной зимы. Горобец и Халява заполнив брику мукой, сухарями, свечами, духовными книгами отправились из Киева в тот зловещий хутор.
 
  Прошло два часа в пути, и Халява произнёс
 
  - Что-то май прохладный, а вон там шо такое?
 
  -Это шинок, местный холерный жид держит его уж лет 20, ответил извозчик.
 
  -Во жиды, как Микола в поле не пашут, а горилкой торгуют, навариваются. А горилка то какая там?
 
  - Бурда бурдой, жидовского смерда б на каторгу за такую бурду, но пьют, и такое пьют, и дешевше чем в других шинках.
 
  Заехав в этот шинок, Халява, снял рясу и прогутарил,
 
  -Эй клятый жид, ты налил горилки?
 
  Из шинка, ветхой избушки, вышел седой и мелкий жид.
 
  -Конечно панови, налил, и в дорогу разлил.
 
  -На мешок муки обменяешь горилку?
 
  -Обменяю, панови, обменяю.
 
  -Смотри погань жидовская, коли твоя горилка бурда, спалим шинок.
 
  -Панови эта горилка не бурда, что горилка у других клятых Иуд, жидов в их шинках.
 
  -Трогай.
 
  Горобец и Халява отправились, до хутора оставалось не так много вёрст. Малоросская равнина менялась холмами и ложбинами, озерами, где рагули ловили рыбу.
 
  К вечеру добрались до хутора. Хутор был небольшим, не более сотни селюков. Халяву и Горобца, встретили несколько хлопцев и отвели к сотнику. Сотник был уже другой, лысый хохол, с чубом и усами свисавшими до плеч, а старый уехал в Россию.
 
  -Со Христом, вы с чем к нам пожаловали?
 
  -Со Христом, мы дьяки с Киева, вы слышали про Хому Брута, мы с ним в бурсе учились, ответил Горобец.
 
  -Хома Брут, Хома Брут. Да это тот, что с ведьмой в нашей заброшенной церкви.
 
  -Тот самый.
 
  -Знаете, мы эту церковь заколотили досками, хотели сжечь и построить новую, но оставили, оставили потому что старая церковь, построенная еще тогда, когда заселён был этот хутор. Но было там такое, и после третьей ночи туда никто не посмел дальше порога пройти.
 
  -Мы вам привезли муки, свечей и духовных книг, и для чего добрались то с Киева в такую даль, хотим отслужить ночь в церкви.
 
  -Что же, отказать не смею, были б простолюдины, то отказал б, но вы в рясах с Киева, с церкви, накажу нашим хлопцам отколотить доски, а пока кухарки варят борщ ступайте на двор.
 
  К обеду следующего дня селюки отколотили доски, отворили дверь церкви, но ступать не решились, зная что там было. Позвали сотника, Горобца и Халяву.
 
  -Что ж отворять будем, али не надо, нечистая там.
 
  - Пока день и Божий свет сияет над землею, то и никакая нечистая тут не пребудет, отворяйте, произнёс Горобец.
 
  Отворили старинную дверь. Из темноты повеяло прохладой и пылью.
  В церкви прибрались, поставили свечи, сельчанки принесли тюльпаны и маки. Церковь засияла будто в ней велись службы каждый день. Вечерело, во дворе бабы накрыли стол в честь приезда Горобца и Халявы. Приготовили галушки с картошкой и салом, зажарили поросенка, курей и рыбу. Отведав малоросские блюда и запив их горилкой, диаконы Халява и Горобец перекрестились и побрели до церкви.
 
  Старинная церковь отливалась в багряном закате.
 
  -Что Халява не страшно провести тут ночь?
 
  -Хоме было страшно, был он один и с нечистой не совладал, Горобец и я б сюды один не полез, зная шо там ни какая-то неизвестная паночка, а чертова ведьма.
 
  -Да, надо было б еще позвать кого с церкви.
 
  Отворили дверь, зажгли свечи, запах ладана наполнили церковь.
 
  Горобец начал произносить молитвы супротив нечистой.
 
  -Господи Исусе Христе, Сыне Божий, огради мя святыми Твоими aнгелы и молитвами Всепречистыя Владычицы нашея Богородицы и Приснодевы Марии, Силою Честнаго и Животворящаго Креста, святаго архистратига Божия Михаила и прочих Небесных сил безплотных; святаго Пророка и Предтечи Крестителя Господня Иоанна; святаго Апостола и Евангелиста Иоанна Богослова и всех святых Твоих, помоги мне, недостойному рабу твоему Тиберию, избави мя от всех навет вражиих, от всякаго колдовства, волшебства, чародейства и от лукавых человек, да не возмогут они причинить мне некоего зла. Господи, светом Твоего сияния сохрани мя на утро, на день, на вечер, на сон грядущий, и силою Благодати Твоея отврати и удали всякия злыя нечестия, действуемые по наущению диавола. Яко Твое есть Царство и Сила, и Слава, Отца, и Сына, и Святаго Духа. Аминь.
 
  Как только диакон Тиберий Горобец дочитал молитву с престола возле которого он стоял с Халявой упал напрестольный крест, лежавший на краю престола.
 
  -Видал Халява, это нечистая.
 
  -Нечистая
 
  Затем в углу, где в саване лежала паночка раздались женские стоны
 
  -Шо это Горобец??
 
  -Ведьма стонет, точно ведьма, это ведьма. Освящённую воду взял?
 
  - Да.
 
  -Окропи ведьму ей и Хому.
 
  Как только окропил водой Халява Хому и ведьму, то ведьма в саване зашевелилась и встала. Халява ошарешенно отскочил от ведьмы. Горобец и Халява смотрели на ведьму, которая смотрела на них.
 
  -Вий, вий, вий, вий, шептала ведьма.
 
  Над ведьмой повисли жуткие красные глаза, пристально смотревшие в сторону Халявы и Горобца.
 
  -Демон, прошептал Горобец.
 
  -Уходим отсюда, уходим.
 
  В жути покинули церковь Горобец и Халява посреди ночи. Пришли во двор, где на скамье у стола спал сотник, выпив чарку горилки. Проснувшись, спросил -
 
  -Ну шо там, шо там було шо там раз посреди ночи явились
 
  -Было, сотник, врать не будем было, можем втроем вернуться сами увидите, шо там.
 
  -Нет, туда никогда ночью, был как-то возле церкви и слухал жуткие звуки там.
 
  -Утром надобно вынести из церкви всю утварь, иконы, кресты, лампады и сжечь её.
 
  -Сжечь, но это же кощунство, Бог за это накажет, да и церковь старая, её строили пращуры.
 
  -Зло там сотник, и ведьма туда будет приходить ночами, сожжём и душа её покинет этот хутор, а церковь новую начнёте летом строить по-дальше от того места.
 
  -Что-же, раз надо так, то надо.
 
  Утром хлопцы вынесли всё из церкви, оставив только Хому и ведьму в саване там, обложили берестой и подожгли. Церковь горела до обеда ярким и громадным пламенем, к вечеру остался лишь обгорелый холмик на месте том. Горобец и Халява отправились в Киев этим же вечером.
 
  -Нда нечистая то и в самом деле есть, всё что видали там, то это ещё более укрепляет веру в Бога, а то раньше сомневались, что Бога нет, что ничего в том мире нет, но всё это есть, и зло, и ад, и демоны, и темные и светлые духи, и рай, и Бог.
 
  - Да Горобец, расскажем это нашим в Киеве и семинаритстам, и митрополиту, и дьякам никто не поверит.
 
  - До Киева то долго еще, Халява спросил извозчика.
 
  -Недалече.


Минуло сім років, з того часу коли церкву з паночкою відьмою забили дошками. Селюки хутора обходили стороною те місце, заросле травою і чагарником. Малороси Хутори знали це місце в долині, оточений буками і дубами, знали що і було тоді в ті три ночі.

Халява і горобець же в ту пору служили в Київській Церкві в Сані дияконів. Одного разу після служби Горобець завів мову про Хома Брута.

- Хома б був дияконом теж, а потім і протоієреєм, а потім і митрополитом.

- До митрополита ще й дослужитися треба, а Хома курив люльку і закладав горілку, він би і до протоієрея не дослужився б, промовив Горобець.

- Слухай Халява, а поіхали ка в цей хутір, шо не далеко від Києва.

- А навіщо?

- Проведемо службу в тій самій церкві, поглянемо і шо за місце там, де три ночі провів наш товариш Хома Брут.

- Зараз Березень, холодно, а в травні можемо.

- Тоді в травні.

Настав травень, Малоросія зазеленіла, після малосніжною зими. Горобець і Халява заповнивши бріку борошном, сухарями, свічками, духовними книгами вирушили з Києва в той зловісний хутір.

Минуло дві години в дорозі, і Халява вимовив

- Щось Травень прохолодний, а он там шо таке?

- Це шинок, місцевий холерний жид тримає його вже років 20, відповів візник.

- У жиди, як Микола в полі не орють, а горілкою торгують, наварюються. А горілка то яка там?

- Бурда Бурдою, жидівського смерда б на каторгу за таку бурду, але п'ють, і таке п'ють, і дешевше ніж в інших шинках.

Заїхавши в цей шинок, Халява, зняв рясу і прогутарив,

- Гей клятий жид, ти налив горілки?

З шинку, Старої хатинки, вийшов сивий і дрібний жид.

- Звичайно панові, налив, і в дорогу розлив.

- На мішок борошна обміняєш горілку?

-Обміняю, панови, обміняю.

- Дивись погань жидівська, коли твоя горілка бурда, спалимо шинок.

- Панові ця горілка не бурда, що горілка в інших клятих ЮД, жидів у їхніх шинках.

-Чіпати.

Горобець і Халява вирушили, до хутора залишалося не так багато верст. Малороська рівнина змінювалася пагорбами і улоговинами, озерами, де Рагулі ловили рибу.

До вечора дісталися до хутора. Хутір був невеликим, не більше сотні селюків. Халяву і Горобця, зустріли кілька хлопців і відвели до сотника. Сотник був уже інший, Лисий хохол, з чубом і вусами звисали до плечей, а старий поїхав до Росії.

- З Христом, ви з чим до нас завітали?

- З Христом, ми дяки з Києва, ви чули про Хому Брута, ми з ним в Бурсі вчилися, відповів Горобець.

- Хома Брут, Хома Брут. Та це той, що з відьмою в нашій покинутій церкві.

- Той самий.

- Знаєте, ми цю Церкву забили дошками, хотіли спалити і побудувати нову, але залишили, залишили тому що стара церква, побудована ще тоді, коли заселений був цей хутір. Але було там таке, і після третьої ночі туди ніхто не посмів далі порога пройти.

- Ми Вам привезли муки, свічок і духовних книг, і для чого дісталися то з Києва в таку далечінь, хочемо відслужити ніч у церкві.

- Що ж, відмовити не смію, були б простолюдини, то відмовив би, але ви в рясах з Києва, з церкви, покараю нашим хлопцям відколотити дошки, а поки куховарки варять борщ ступайте на двір.

До обіду наступного дня селюки відколотили дошки, відчинили двері церкви, але ступати не наважилися, знаючи що там було. Покликали сотника, Горобця і Халяву.

- Що ж відчиняти будемо, Алі не треба, нечиста там.

- Поки день і Боже світло сяє над землею, то й ніяка нечиста тут не буде, відчиняйте, промовив Горобець.

Відчинили старовинні двері. З темряви повіяло прохолодою і пилом.
У церкві прибралися, поставили свічки, сільчанки принесли тюльпани і маки. Церква засяяла ніби в ній велися служби щодня. Вечоріло, у дворі баби накрили стіл на честь приїзду Горобця і халяви. Приготували галушки з картоплею і салом, засмажили порося, курей і рибу. Скуштувавши малоросійські страви і запивши їх горілкою, диякони Халява і горобець перехрестилися і побрели до церкви.

Старовинна церква відливалася в багряному заході.

- Що Халява не страшно провести тут ніч?

- Хомі було страшно, був він один і з нечистою не впорався, горобець і я б сюди один не поліз, знаючи шо там ні якась невідома паночка, а чортова відьма.

- Так, треба було б ще покликати кого з церкви.

Відчинили двері, запалили свічки, запах ладану наповнили церкву.

Горобець почав вимовляти молитви проти нечистої.

-Господи Ісусе Христе, Сину Божий, захисти мене святими твоїми Ангели і молитвами Всепречістия Владичиці нашея Богородиці і Приснодіви Марії, Силою Чесного і Животворчого Хреста, СВЯТОГО АРХІСТРАТИГА БОЖОГО МИХАЇЛА та інших Небесних сил безплотних; Святого Пророка і Предтечі Хрестителя Господнього Іоанна; Святого Апостола і євангеліста Іоанна Богослова і всіх святих Твоїх, допоможи мені, негідному рабу твоєму Тиберію, визволи ма від усіх навіт ворожих, від усякого чаклунства, чаклунства, чародійства і від лукавих людей, та не зможуть вони заподіяти мені якогось зла. Господи, світлом твого сяйва збережи мене на ранок, на день, на вечір, на сон прийдешній, і силою благодаті Твоєї відверни і видали усякої злия нечестя, що діють за намовою диявола. Яко Твоє є Царство і Сила, і Слава, Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Як тільки диякон Тиберій Горобець дочитав молитву з престолу біля якого він стояв з халявою впав напрестольний хрест, що лежав на краю престолу.

- Бачив Халява, це нечиста.

-Нечистий

Потім в кутку, де в савані лежала паночка пролунали жіночі стогони

- Шо це Горобець??

- Відьма стогне, точно відьма, це відьма. Освячену воду взяв?

- Да.

- Окропи відьму їй і Хому.

Як тільки окропив водою Халява Хому і відьму, то відьма в савані заворушилася І встала. Халява ошарешенно відскочив від відьми. Горобець і Халява дивилися на відьму, яка дивилася на них.

- Вій, Вій, Вій, Вій, шепотіла відьма.

Над відьмою повисли моторошні червоні очі, пильно дивилися в бік халяви і Горобця.

- Демон, прошепотів Горобець.

- Йдемо звідси, йдемо.

В остраху покинули церкву горобець і Халява посеред ночі. Прийшли на подвір'я, де на лаві біля столу спав сотник, випивши чарку горілки. Прокинувшись, запитав -

- Ну шо там, шо там було шо там раз посеред ночі з'явилися

- Було, сотник, брехати не будемо було, можемо втрьох повернутися самі побачите, шо там.

- Ні, туди ніколи вночі, був якось біля церкви і чув моторошні звуки там.

- Вранці треба винести з церкви все начиння, ікони, хрести, лампади і спалити її.

- Спалити, але це ж блюзнірство, Бог за це покарає, та й Церква Стара, її будували пращури.

- Зло там сотник, і відьма туди приходитиме ночами, спалимо і душа її покине цей хутір, а церкву нову почнете влітку будувати по-далі від того місця.

- Що ж, раз треба так, то треба.

Вранці хлопці винесли все з церкви, залишивши тільки Хому і відьму в савані там, обклали берестою і підпалили. Церква горіла до обіду яскравим і величезним полум'ям, до вечора залишився лише обгорілий горбок на місці тому. Горобець і Халява вирушили до Києва цього ж вечора.

- Нда нечиста то і справді є, все що бачили там, то це ще більше зміцнює віру в Бога, а то раніше сумнівалися, що Бога немає, що нічого в тому світі немає, але все це є, і зло, і пекло, і демони, і темні і світлі духи, і рай, і Бог.

- Та Горобець, розкажемо це нашим у Києві і семінаритстам, і митрополиту, і дякам ніхто не повірить.

- До Києва то довго ще, Халява запитав візника.

-Недалеко.