Максимiлiан Волошин Росiя

Максиміліан Волошин "Росія"

Сил ворогуючих геній
Братським зав'яже вузлом,
І зло в битві цій шаленій
Ще більшим долається злом.

Здіймається стяг переможний…
Що з того, Росіє, тобі?
Залишся, як є, - неспроможна,
Не зраджуй хоча б ти собі.

Люблю, як тебе зацькували,
Зганьбили, коли ти в імлі,
Коли таємничими стали
Красоти твоєї землі.

Коли себе рабством покриєш,
Люблю, як ти в тиші полів,
Бабиним голосом виєш
Над трупами власних синів.

Як серце вже никне та сяє,
Зв'язавши, коли по ногах,
Навідмаш господар шмагає
По лагідним ніжним очам.

Міцна у не нашій ти мірі,
І пристрасть - не наша, густа,
Також очманіло у вірі
Твої запіклися вуста.

Дай слів, щоб за тебе молитись,
Домислити, хто то ти є,
Скорботі твоїй причаститись,
Згоріти во ім’я твоє.

переклад Володимира Туленка, 2022 рік

***

Максимилиан Волошин "Россия"

Враждующих скорбный гений
Братским вяжет узлом,
И зло в тесноте сражений
Побеждается горшим злом.

Взвивается стяг победный…
Что в том, Россия, тебе?
Пребудь смиренной и бедной —
Верной своей судьбе.

Люблю тебя побежденной,
Поруганной и в пыли,
Таинственно осветленной
Всей красотой земли.

Люблю тебя в лике рабьем,
Когда в тишине полей
Причитаешь голосом бабьим
Над трупами сыновей.

Как сердце никнет и блещет,
Когда, связав по ногам,
Наотмашь хозяин хлещет
Тебя по кротким глазам.

Сильна ты нездешней мерой,
Нездешней страстью чиста,
Неутоленною верой
Твои запеклись уста.

Дай слов за тебя молиться,
Понять твое бытие,
Твоей тоске причаститься,
Сгореть во имя твое.

1915 г.