Максимiлiан Волошин На днi пекла

Максиміліан Волошин "На дні пекла"

Кожен день гидотнішає масно;
Ціпеніє ніч до німоти.
Тухлий вітр, як свічки, долі гасить:
Ні гукнуть, волать, допомогти.

Згубний жереб на Русі в поета:
Вбивчий рок несе в коловорот -
Пушкіна під дуло пістолета,
Достоєвського на ешафот.

Чи мій жереб теж такий, єдиний?
Гіркотинна дітовбивця, - Русь!
Я на дні твоїх підвалів згину,
У калюжі з крові послизнусь,
Та Голгофи рідної не кину,
Від твоїх могил я не зречусь.

Злість та голод ручкались зі мною,
Та, мій хрест, прошу - не омини!
Як вмирать, то помирать з тобою
І, як Лазар, підвестись з труни!

переклад Володимира Туленка, 2022

*****

Максимилиан Волошин "На дне преисподней"

С каждым днем все диче и все глуше
Мертвенная цепенеет ночь.
Смрадный ветр, как свечи, жизни тушит:
Ни позвать, ни крикнуть, ни помочь.

Темен жребий русского поэта:
Неисповедимый рок ведет
Пушкина под дуло пистолета,
Достоевского на эшафот.

Может быть, такой же жребий выну,
Горькая детоубийца, — Русь!
И на дне твоих подвалов сгину,
Иль в кровавой луже поскользнусь, —
Но твоей Голгофы не покину,
От твоих могил не отрекусь.

Доконает голод или злоба,
Но судьбы не изберу иной:
Умирать, так умирать с тобой
И с тобой, как Лазарь, встать из гроба!

1922 год