Максимiлiан Волошин Пiвнiчний схiд

Максиміліан Волошин "Північний схід"

   „Хай буде благословен прихід твій –
                Бич Бога, якому я служу, і не мені
                зупиняти тебе”.
                Слова св. Лу, архиєпископа
                Труаського, звернені до Аттіли.

Розходились біси, загуляли
По Росії, роблять, що не слід.
Снігові шматує покривала
Дикий льодовий Північний Схід.

Вітер нежиттєвих плоскогорій,
Вітер тундр, полісій та поморій,
Чорний вітер крижаних рівнин,
Вітер смут, погромів та побоїщ,
Мідних зорь, безкрайніх диких скопищ,
Хмар червоних та лихих годин.

Вітер цей був вірним нашим другом
В пошуках страшних новітніх бід:
Сотні років плентались ми цугом,
З півдня йшли ми на Північний Схід.
Вийте й війте, снігові стихії,
Труни хай покриє сніг рясний;
У цьому вітрі весь талан Росії,
Шаленілий фатум-буревій.

У цьому вітрі - гніт вериг пудових,
Русь Малют, Іванів, Годунових,
Хижаків, опричників, стрільців,
Шкуродерів для живого м'яса
Смерчу, чортогону, свистоплясу
Від царату до більшовиків.
Що мінялось? Знаки та лукавство?
Той же ураган на всіх шляхах:
У комісарах - дур самодержавства,
Вибух Революції - в царях.

Сподіватись вибити з підкліття,
І жбурнуть вперед через століття
Всупереч законам всім єства.
Хміль той самий, як і трин-трава.
Нині чи давно? - все також дике:
Вовчі морди, машкери та пики,
Спертий дух, розплющені мізки,
Розшуки Таємних Канцелярій,
П'яний гик та крик кривавих арій,
Свист шпіцрутенів пекучий та різкий,
Військові поселення - знущання,
Фаланстери, бійки, муштрування,
Павлов, Аракчеєв та Петро,
Страшних Гатчин, диких Петербургів,
Задуми від збочинців-хірургів
І майстрерно вибите тавро.

На віки тупих тортур звірячість,
Та не всім катам дісталась вдячність,
І їх список не закритий в нас.
Маячня Розвідок, Надзвичайок,
Ні Москва, ні Астрахань, ні Яїк
Не переживали гірший час.

Бий в обличчя, тіло ріж ножами,
Заколот зроби ти, - все теж саме,
Що робили ми, й робилось нам.
Ми підем  вперед, хоч по крижинах.
Не дійдемо ... в завірюсі згинем
Чи знайдем спустошеним наш храм —

Поважаєм задуми Господні,
Витримаєм все, лише поклич.
Вихоре з полярної Безодні,
Я тебе вітаю, Божий Бич!

- переклад Володимира Туленка, 2022

***

Максимилиан Волошин "Северовосток"

Расплясались, разгулялись бесы
По России вдоль и поперек —
Рвет и крутит снежные завесы
Выстуженный Северовосток.

Ветер обнаженных плоскогорий,
Ветер тундр, полесий и поморий,
Черный ветер ледяных равнин,
Ветер смут, побоищ и погромов,
Медных зорь, багровых окоемов,
Красных туч и пламенных годин.

Этот ветер был нам верным другом
На распутье всех лихих дорог:
Сотни лет мы шли навстречу вьюгам
С юга вдаль — на Северовосток.
Войте, вейте, снежные стихии,
Заметая древние гроба;
В этом ветре вся судьба России —
Страшная, безумная судьба.

В этом ветре — гнет веков свинцовых,
Русь Малют, Иванов, Годуновых,
Хищников, опричников, стрельцов,
Свежевателей живого мяса —
Чертогона, вихря, свистопляса —
Быль царей и явь большевиков.

Что менялось? Знаки и возглавья?
Тот же ураган на всех путях:
В комиссарах — дурь самодержавья,
Взрывы Революции — в царях.
Вздеть на виску, выбить из подклетья,
И швырнуть вперед через столетья
Вопреки законам естества —
Тот же хмель и та же трын-трава.
Ныне ль, даве ль? — все одно и то же:
Волчьи морды, машкеры и рожи,
Спертый дух и одичалый мозг,
Сыск и кухня Тайных Канцелярий,
Пьяный гик осатанелых тварей,
Жгучий свист шпицрутенов и розг,
Дикий сон военных поселений,
Фаланстер, парадов и равнений,
Павлов, Аракчеевых, Петров,
Жутких Гатчин, страшных Петербургов,
Замыслы неистовых хирургов
И размах заплечных мастеров.

Сотни лет тупых и зверских пыток,
И еще не весь развернут свиток,
И не замкнут список палачей,
Бред Разведок, ужас Чрезвычаек —
Ни Москва, ни Астрахань, ни Яик
Не видали времени горчей.

Бей в лицо и режь нам грудь ножами,
Жги войной, усобьем, мятежами —
Сотни лет навстречу всем ветрам
Мы идем по ледяным пустыням —
Не дойдем… и в снежной вьюге сгинем
Иль найдем поруганным наш храм —

Нам ли весить замысел Господний,
Все поймем, все вынесем любя —
Жгучий ветр полярной Преисподней —
Божий Бич! — приветствую тебя!

1920 г.