Максимiлiан Волошин Червона паска

Максиміліан Волошин "Червона паска"

Зимою вздовж доріг валялись трупи
Людей та коней. Дикі зграї псів
В'їдались в животи їм, рвали м'ясо.
А східний вітер вив у вікнах битих.
Ночами цокотіли кулемети,
Свист куль, як бич, по м'ясу тих нещасних
Жіночих й чоловічих мертвих тіл.

Весна прийшла
Зловіща, схудла, хвора.
Дивилось сонце в світ незрячим оком.
Зі стислих чресел в світ полізли недоноски
Безрукі та безокі… То не бруд,
А сукровиця поповзла по схилах.
Під талим снігом оголилися кістки.
А проліски мигтіли наче свічки.
Фіалки гнилом пахли. У конвалій - ;;тління.
Ще й стовбури дерев, обгризених конями
Голодними, стирчали непристойно,
Як ноги трупів. Листя та трава
Здавалися червоними. А зелень злаків
Була обпалена у вогнищі та в гної.
Природи лик спотворений був гнівом
І жахом.
А душі видернутих
Насильно із життя вились у вітрі,
Носились шляхом в кучугурах-вихорах,
Живі, ковтнув той хміль, впадали в раж та сказ
Незжитих пристрастей та навіженого життя,
Плодили помсту, паніку, заразу.
Зима тоді була в Страсну неділю,
Червоний травень сплівся із кривавим Великоднем,
Але Христос в ту весну вже не воскресав.


***

Максимилиан Волошин “Красная пасха”

Зимою вдоль дорог валялись трупы
Людей и лошадей. И стаи псов
Въедались им в живот и рвали мясо.
Восточный ветер выл в разбитых окнах.
А по ночам стучали пулеметы,
Свистя, как бич, по мясу обнаженных
Мужских и женских тел.
Весна пришла
Зловещая, голодная, больная.
Глядело солнце в мир незрячим оком.
Из сжатых чресл рождались недоноски
Безрукие, безглазые… Не грязь,
А сукровица поползла по скатам.
Под талым снегом обнажались кости.
Подснежники мерцали точно свечи.
Фиалки пахли гнилью. Ландыш — тленьем.
Стволы дерев, обглоданных конями
Голодными, торчали непристойно,
Как ноги трупов. Листья и трава
Казались красными. А зелень злаков
Была опалена огнем и гноем.
Лицо природы искажалось гневом
И ужасом.
А души вырванных
Насильственно из жизни вились в ветре,
Носились по дорогам в пыльных вихрях,
Безумили живых могильным хмелем
Неизжитых страстей, неутоленной жизни,
Плодили мщенье, панику, заразу…
Зима в тот год была Страстной неделей,
И красный май сплелся с кровавой Пасхой,
Но в ту весну Христос не воскресал.
1921 г.