Peitho ukrainskykh mytsiv

Пейто в давньогрецькій міфології - це блискуча й непереможна богиня риторики й дару переконання.

Її підхід до навчання легкий, ледь чутний, евристичний.

Вона, авантюрна за природою, грайлива, мов квіти дзвіночків та фіалок на Лазурному узбережжі, така само нестримна й граційна, як вітер, така само чиста, як весняні струмки - вона є запорукою значних досягнень у навчанні.

Її присутність (тобто згадка про неї в численних манускриптах, літописах, підручниках з міфології) - це такі непередбачувані буяння художнього слова, такі граційні комерційні рішення, така звитяга в ідеологічному  й державницькому будівництві, що світлом запаморочливо торкаються внутрішніх небес людей.

Чи завжди панують художнє слово й риторична доцільність у сучасному світі?

Час від часу благословенні цією надприродною силою люди й герої відвідують наш світ, і час від часу стають вони на високі щогли людської думки, або й злітають, подібно до легкокрилих альбатросів та поривчастих хвиль.

Слова без глибини знань (тобто читання й міркування) не безсилі, та тільки маючи повну картину світу людина спроможна піднятися до висот соціальної досконалості й створити дивовижні, такі принадні й піднесені роботи.

Чи може бути переконливим пензель митця?
 

Може, а надто на нашій землі. Його респонзивність, гнучкість та багата палітра
 - це базис справжніх українських мистецьких звершень та свобод.

Яскраві барви кожного дня - це й сама по собі досконалість, і прагнення до неї, і розміїття образів, і дивовижна хуткість мистецької думки - все це й є царина Пейто на перетині світів.