Максимiлiан Волошин Громадянська вiйна

Максиміліан Волошин “Громадянська війна”

Одні з двох із підпілля встали,
Із фабрик, рудників, заслань,
Отрути вольницю ввібрали
Гірку містечок димних хлань.

А другі вийшли з лав військових,
З дворянських спорожнілих гнізд,
Куди на цвинтар кожен ніс
Батьків й братів в труні сосновій.

В одних і досі ще не згас
Хміль згарищ, ними кожен марив,
Розгульний дух звав повсякчас
До Разіних, та Кудіярів.

У тих, хто без коріння жив,
Тлетворний дух в столиці Невській:
Толстой та Чехов, Достоєвський -
Надрив та смута наших днів.

Одні розносять на плакатах,
Верзуть, що буржуа всі злі,
Про світлих пролетаріатів,
Про рай міщанський на землі...

У інших - гнилісність Імперій,
Все золото, весь тлін ідей,
Блиск усіх марень тих людей,
Всіх забобонів та містерій.

Одні знов йдуть, щоби звільнять
Москву і закувать Росію,
А другі вольницю стихію
Збудить, щоб світ весь розламать.

У обидвох війна вдихнула
Гнів, жадібність та хміль розгулу,

Назустріч лицарям й вождям
Хижак крадеться загребущий,
Щоб міць Росії багатющу
Розтринькать, здавши ворогам:

Згноїти всі пшениці груди,
Знеславить весь розмай краси,
Багатства зжерти, випалить ліси
І висмоктать моря та руди.

І не змовкає гуркіт битв
На півдні у степів просторах,
В полях безкраніх неозорих
Конями стоптаних пожив.

І там і тут межи рядами
Звучить один і той же глас:
“Хто не за нас – той проти нас.
Нема байдужих: правда з нами”.

А я стою один між них
В ревучім полум'ї та димі
І силами всіма своїми
Молюсь за цих, і за отих.

переклад Володимира Туленка, 2022 рік

***

Максимилиан Волошин "Гражданская война"

Одни восстали из подполий,
Из ссылок, фабрик, рудников,
Отравленные темной волей
И горьким дымом городов.

Другие из рядов военных,
Дворянских разоренных гнезд,
Где проводили на погост
Отцов и братьев убиенных.

В одних доселе не потух
Хмель незапамятных пожаров,
И жив степной, разгульный дух
И Разиных, и Кудеяров.

В других — лишенных всех корней —
Тлетворный дух столицы Невской:
Толстой и Чехов, Достоевский —
Надрыв и смута наших дней.

Одни возносят на плакатах
Свой бред о буржуазном зле,
О светлых пролетариатах,
Мещанском рае на земле…

В других весь цвет, вся гниль Империй,
Все золото, весь тлен идей,
Блеск всех великих фетишей
И всех научных суеверий.

Одни идут освобождать
Москву и вновь сковать Россию,
Другие, разнуздав стихию,
Хотят весь мир пересоздать.

В тех и других волна вдохнула
Гнев, жадность, мрачный хмель разгула, —
А вслед героям и вождям
Крадется хищник стаей жадной,
Чтоб мощь России неоглядной
Размыкать и продать врагам!

Сгноить ее пшеницы груды,
Ее бесчестить небеса,
Пожрать богатства, сжечь леса
И высосать моря и руды.

И не смолкает грохот битв
По всем просторам южной степи
Средь золотых великолепий
Конями вытоптанных жнитв.

И там, и здесь между рядами
Звучит один и тот же глас:
— «Кто не за нас — тот против нас!
Нет безразличных: правда с нами!»

А я стою один меж них
В ревущем пламени и дыме
И всеми силами своими
Молюсь за тех и за других.

22 ноября 1919 г.