Думки вголос... -3-

               
   (Як же дивовижно спогади про минуле переплітаються з сьогоденням!)

Швидко, нестримно плине час – вже чотири місяці Україна, її мужні сини і дочки, відбиваються від ненажерливого сусіда, який виявився справжнім бандитом, злодюгою. Сотні тисяч вбивць, ґвалтівників, рашистів з підлим кримінальним нутром були кинуті шизофренічним керівництвом росії в це пекло війни, щоб за кілька днів оголосити всьому світу – країни під назвою Україна більше нема, і ніколи не було в минулому. Але то все тільки хворобливі мрії кремлівських психопатів – Україна була, є і буде назавжди! Нехай це звучить може надто пафосно, але то справжні почуття наших сердець!

Днями, несподівано, отримав СМС зі знімком мого колеги-авіатора Сергія, який в той час знаходився в місті Бидгощ, в Польщі – він відвіз туди свого онука, рятуючи його життя від страхіть нинішньої війни. І пам'ять одразу відгукнулася – тридцять чотири роки тому ми на своїх літаках АН-2 приземлилися на аеродромі Бидгоща, щоб допомогти братній Польщі по обробці сільхозугідь. А за кілька днів всі літаки з екіпажами вже розлетілися по Польщі. Ми, українські авіатори з честю виконали всю ту роботу, яку від нас очікувало сільське господарство Польщі. Я й досі зберігаю Грамоту від міністерства Польщі, вирізки з центральних газет, де згадується поіменно наш екіпаж і дається висока оцінка нашій роботі, як авіаторів на користь сільського господарства Польщі! Та не тільки працею мірялися відносини нашого екіпажу з керівництвом господарства, рядовими працівниками, під час тих нелегких, але плідних польотів над полями республіки – то були по-справжньому дружні відносини між історично різними, але цивілізованими народами. Настав час давати  тверезу, правдиву оцінку, просякнутому суцільною брехнею, комуністичному минулому та збанкрутувавшим вождям, як СРСР, так і Польщі. Ми дійсно, з усім керівництвом по-справжньому здружилися і вже після повернення додому кілька разів сім’ями відвідували  на їх запрошення Орлово, а вони також сім’ями приїздили до нас у Полтаву. Тож я зовсім не здивований тим теплом і гостинністю, які отримують наші біженці у наших справжніх друзів-поляків! Коли я кілька днів тому розмовляв зі своїм другом-авіатором, з яким пощастило колись літати в небі Польщі, він запитав: “Тобі не дивно, що в Польщі збереглися всі, навіть найменші, з двома, трьома домами, хутора і між ними гарні дороги та тротуари?“  “Ні, зовсім не дивно, – відповів я, – треба завше пам’ятати, в цьому суть комуністичної ідеології – винищити з життя приватну власність, викоренити з свідомості народу навіть думки про неї. Що й було вдало проведено в життя нашими вождями в СРСР (приватники були, або розстріляні, або вислані вмирати в концтабори). Тоді як в Польщі ідея колгоспів не прижилася і приватні господарства живуть понині, переходячи нащадкам у спадок і кожен поляк покращує своє життя, обійстя, якнайкраще піклуючись про нього! Бо там житиме ЙОГО РІД!”

ЧУПОВСЬКИЙ  ЮРІЙ              2022-й рік