Максимiлiан Волошин Газети

Максиміліан Волошин “Газети”

Я поглядом мерщій збираю
Вістей пекельних письмена,
І душу, зсушену до дна,
Ще зранку ядом обпікаю.

В рядках кривавого листа
Кишать смертельнії трихіни,
Які ж проникливі лезини,
Неубієнні, як мета.

Бродила помста, дріжджі гніву
Вникають в думку, тлін в серцях.
Туманять дух, цвітуть в бійцях
Вогнем диявольського сіву.

Брехня стягла мізки, як тоскно.
Дрімотна тягкість хлороформу,
І напівправди слабка форма
Тече і ліпиться, як воском.

Гнилий пронизаний тремтінням,
Томлюся, чую я в тиші:
Знеболююче з брехотиння
Відтяло часточку душі.

Не чуть, не бачить і не знати.
Стать шматом солі… йти в сніги…
Не дай проклясти ворогів
І не зненавидіти брата!


переклад Володимира Туленка, 2022

***

Максимилиан Волошин “Газеты”

Я пробегаю жадным взглядом
Вестей горючих письмена,
Чтоб душу, влажную от сна,
С утра ожечь ползучим ядом.

В строках кровавого листа
Кишат смертельные трихины,
Проникновенны, лезвиины,
Неистребимы, как мечта.

Бродила мщенья, дрожжи гнева,
Вникают в мысль, гниют в сердцах,
Туманят дух, цветут в бойцах
Огнями дьявольского сева.

Ложь заволакивает мозг
Тягучей дрёмой хлороформа
И зыбкой полуправды форма
Течёт и лепится, как воск.

И, гнилостной пронизан дрожью,
Томлюсь и чувствую в тиши,
Как, обезболенному ложью,
Мне вырезают часть души.

Не знать, не слышать и не видеть…
Застыть, как соль… уйти в снега…
Дозволь не разлюбить врага
И брата не возненавидеть!

12 мая 1915, Париж