хнэ безчестя зрада Украинская речь

Віктор Матюк 

Їхнє  безчестя і зрада

Їхнє безчестя і зрада не встануть на заваді народу та влади
В боротьбі за долю та волю, пройдуть години лихі,
Переживемо часи тяжкі, ми не одні такі, хто погруз в багні!
На війні, як на війні: у кожного мотиви свої, одні йдуть до перемоги,
Другі ледь переставляють ноги, тікаючи від волі та свободи!
Вони граються з вогнем, прийшли туди, де грішні завжди
Жили в кабалі, сиділи на мілині, та по своїй душевній доброті
Пливли по волі занедбаної долі в бік чужої сваволі! В лісі та в полі
Не знайдеш приємної долі, з’їси пуд солі, але розум візьме своє,
Все те, крізь терни боротьби пройшло и волю наприкінці дороги знайшло!
Наші вороги ще не пережили години лихі, будуть жити в суцільній темряві віки,
Жінки та чоловіки вже зараз плетуть вінки для своєї молоді, люди святі згідні від йти вбік,
Тільки би розумний чоловік зібравшись з силами, зміг ворогів добити, як саранчу,
Та землю свою її кров’ю окропити! Повсюди чути голос карпатської трембіти,
Досить тремтіти, треба свою справу добре робити і жити так, як заповідав нам Єкклєсіаст!
Дог Московії за все воздасть, безчестя та зрада не береться нами до уваги, підлі скоти,
Носії пітьми, з розуму давно зійшли, піддані Москви живуть, я к скорені раби,
Але мі – не раби, не раби ми і тому встали на захист рідного дому,
Не відчуваючи втоми, наша злоба виходить на ружу, в холод і спеку
Гинуть недотепи в час несприятливої халепи, кара невсипуща
Зійшла з райських кущів долу, щоб припинити ворожу сваволю!
Браття, боремося за Вітчизну та Волю, за Судьбу та Долю,
Ворог після себе залишає в полі глибокі могили, його покидають останні сили!
На людські душі несеться кара небес невсипуща, світле майбутнє в труби дме,
Життя швидким кроком йде, кой-де робить зупинку, щоб в особистому поєдинку
Зустрітися з ворогами, і повернути їм давнішні борги,
Зашморги на шиї повинні радість Країні милій принести,
І горе від неї відвести! Життя в чаду було б попереду,
А позаду пітьма и суцільна пустота, холод та убогість!
Вони - постійний гості, ходять по хатах і перемивають людям кістки,
Ми ж звикли жити навпаки, нам би трохи відійти від повсякденної журби,
Щоб не чути зайвих балачок, що все милостивий Бог та його благословенна рука
Не можуть взяти за комірець піджака старого байстрюка, якому життя Сатаною дане,
Святість поперед його стезі встане с вогняним мечем, зніме з голови шолом
І обрушить на голови злобної братви всю міць свою! Не плачу і не регочу,
Просто стою на багатолюдному шляху і дивлюсь в небесну синь,
Під ногами шурчить пожухла полинь, не спасе сусідів небесний цар,
Він веде себе, як п’яний господар, його кидає в жар від ненависті до хохляцьких чубів,
Він би зробив все, щоб перетворити їх в рабів своїх, але ріка буття завжди вперед тече,
Її не можна зупинити і ворога  простити! Його безчестя та зрада завжди з ним рядом,
Ніхто не дасть ворожій зграї ні пити, ні їсти, погані вісті для ошаленілої солдатні,
Одна розпач навкруги, по льоху глибокому шарить потроху ворожий погляд,
Він грабує все підряд, що бачить нещасливий погляд, немає благозвучних фраз,
Відсутність громоподібних тирад ось-ось зупинить цей ворожий маскарад!
Ворог ослаб і збирається утікати, аби не сісти на довгі роки за залізні грати,
Досить нами понукати, і виганяти з батьківської хати!
Ніхто не сховається і не втече від Божої кари,
Злодіїв всіх доля відправить  на тюремні нари,
Розбіжності та свари навіть люди зухвалі
Не сприймають, як боже провидіння,
Помста людська знайде та доб’є ворога всюди,
Тут достатньо люду, щоб засудити любого паскуду!
Його піджидає єдина суть: в кайдани закують за десять хвилин,
На його місці буде рости пожухла трава - полинь!
Посадять за грати всіх біснуватих, потім розіпнуть
Та відправлять на Божий суд! Забудь про те,
Що ворожа зірка сама за обрій зайде, і твій погляд її ніколи не знайде,
Деякий час пройде і все почнеться спочатку, ворожа банда підрахує статки
І заново війну почне, холодний вітер знову  на чумацькі вози що сили дме,
Але сонце на обрії ось-ось зійде і своє пристанище на Вкраїні серцю милій знов знайде!
На полі раті гинуть тільки собаки, їх треба на цепу держати, щоб без зайвого зміцнювання
Вся зухвалість зійшла за три дня, не буває диму без полум’я! є дім і є родина,
Тільки в грозову годину ми пізнаємо справжню людину, яка постала за Батьківщину!
Натільний хрест зажатий в руці допомагає свободі  йти в напрямку ДОЛІ та ВОЛІ!
Нехай  слухняна орда біжить туди, де смерть жде її завжди!

м. Ржищів
11 жовтня 2022 р.
9:50