То де той Пушкiн?

"То де той Пушкін?"

Пишу я вірші-нескладушки,
Бо я поет, куди вам всім!
Який там Байрон, де той Пушкін,
Як порівнять з віршем моїм?

Нема їх поруч, я всіх краще,
Бо мій талант пре до безмеж...
Я супер, мега я путящий,
І Катерина, звісно теж.

Ми про поетові страждання
Напишем свої оди знов,
Бо графоманське є бажання
До римування. Стине кров

Від того, що прекрасні вірші
Почну я зазвичай писать
... Та на душі все гірше й гірше,
Що "цим" нас будуть частувать.

Де кров із вен біжить рікою,
Де до безглуздя є сюжет.
Пагано, коли вірш ізгоєм
Для тих, хто зовсім не поет!

***
Петренко Катерина "Доля нещасного поета"

Він став поетом від кохання,
Писав він тільки про любов.
Це особливе покарання,
Від почуттів писати знов.

Він став поетом від страждання,
Бо був незрозумілий всім.
А в серці приховав бажання
Не повертатися в свій дім.

Він став поетом від нещастя
І від пустих людських розмов.
Коли жовтіло перше листя,
Із вен стікала перша кров.

Завжди для всіх він був поетом,
Безглуздим, з бісом в голові.
А з роком став лише портретом.
Проте, з повагой на чолі.