Володимир Висоцький Життя летiло

Володимир Висоцький "Життя летiло (Я сам з Ростова,  взагалі, я - знайда ...)"

Я сам з Ростова,  взагалі, я - знайда  -
Я міг би буть з яких завгодно місць,
Якщо, мій Бог, не видасть, Чорт - не знайде,
Тоді моя Свиня мене не з'їсть.

Живу я всюди - зараз он у Тулі.
Живу і не рахую ані втрат, ні баришів.
З дитинства пам'ятаю дiм дитячий свiй в аулі
В республіці чечено-інгушів.

Вони дитячих душ нам не згубили,
Ділили з нами їжу і журбу.
Життя летіло, як в автомобілі
І вилітало з вихлопом в трубу.

Я сам не знав, яким я жить збираюсь,
Любив гостей i друзів, анашу.
Тепер будь-що за ніж я свiй хапаюсь,
Який, на щастя, зараз не ношу.

Як збитий кущ, за вітром я волiкся,
Кормився при дорозі, бачив зло, але й добро.
Засвоїв добре почуття я ліктя,
Який мені шпиняли під ребро.

Бував я там, де на всi руки вмiлi -
Всі ті, з ким різав навпіл я журбу.
Життя летіло, як в автомобілі
І вилітало з вихлопом в трубу.

Нас гартували, клімат де морозний -
Нема вiдмови у ні в чому там,
Так що чеченці, залишивши Грозний,
Намились з Кавказу в Казахстан.

А там Сибір - то нова епопея:
Народів скупчення й нестрижених бичів, -
Де місце є для зеків, для євреїв
І недобитих різних басмачів.

В Анадирі що треба ми намили,
Нам там ломи ламали на горбу.
Життя летіло, як в автомобілі
І вилітало з вихлопом в трубу.

Ми пили все,  i, звiсно ж, політуру:
І лак, і клей, - все, що, хоч як горить.
Ми спиртом обдурили кулю-дуру -
То зможем i розумних обдурить!

П'ю горілку під горіхи для потіхи,
Коньяк - під плов з узбеками (по-їхньому - пилав),
В Норильську, у гарячому цеху ми лихо
Пили сталевий вогняний розплав.

Ми діри в яснах золотом забили,
Зостарюся - вийму, грошей нашкрябу.
Життя летіло, як в автомобілі
І вилітало з вихлопом в трубу.

Які пісні співали ми в аулі!
По скелях - голяка!.. Аж в серцi щем.
Поки мене з дороги не завернуло,
Писався я чечено-інгушем.

Одним дісталася ножова забава,
У других - справи другі, ну а третім - теж своє ...
Сибір, Сибір - ти для бичiв держава,
Де є де жити, й де померти є.

Я був курчавий, але кудрі вiдлетiли -
Сім п'ядей в лобі, не "гоню пургу".
Життя летіло, як в автомобілі
І вилітало з вихлопом в трубу.

Спогади лиш тільки потривожу -
Завжди одне: "Рятуйте! Караул! .."
Ось б'ють чеченців німці iз Поволжжя,
А місце битви - місто Барнаул.

Коли дійшло уже до самосуду,
Горою встав за горців, горло стиснувши чиєсь .
Одні й другі, то були прийдешнi люди,
Та воювали, наче у себе.

А тих, хто нас на подвиги підбили,
Давно лежать і корчаться <в гробу>, —
Їх всіх звезли туди в автомобілі,
Й найголовніший вилетів в трубу.

© Володимир Туленко. Переклад 2019

https://www.youtube.com/watch?v=VOzoSIgkWEA0

*****
Владимир Высоцкий "Летела жизнь (Я сам с Ростова, я, вообще, подкидыш...)"

Я сам с Ростова, я, вообще, подкидыш —
Я мог бы быть с каких угодно мест,
И если ты, мой Бог, меня не выдашь,
Тогда моя Свинья меня не съест.

Живу везде — сейчас, к примеру, в Туле.
Живу и не считаю ни потерь, ни барышей.
Из детства помню детский дом в ауле
В республике чечено-ингушей.

Они нам детских душ не загубили,
Делили с нами пищу и судьбу.
Летела жизнь в плохом автомобиле
И вылетала с выхлопом в трубу.

Я сам не знал, в кого я воспитаюсь,
Любил друзей, гостей и анашу.
Теперь чуть что-чего — за нож хватаюсь,
Которого, по счастью, не ношу.

Как сбитый куст, я по ветру волокся,
Питался при дороге, помня зло, но и добро.
Я хорошо усвоил чувство локтя,
Который мне совали под ребро.

Бывал я там, где и другие были —
Все те, с кем резал пополам судьбу.
Летела жизнь в плохом автомобиле
И вылетала с выхлопом в трубу.

Нас закаляли в климате морозном —
Нет никому ни в чём отказа там,
Так что чечены, жившие при Грозном,
Намылились с Кавказа в Казахстан.

А там Сибирь — лафа для брадобреев:
Скопление народов и нестриженных бичей, —
Где место есть для зэков, для евреев
И недоистреблённых басмачей.

В Анадыре что надо мы намыли,
Нам там ломы ломали на горбу.
Летела жизнь в плохом автомобиле
И вылетала с выхлопом в трубу.

Мы пили всё, включая политуру:
И лак, и клей, стараясь не взболтнуть.
Мы спиртом обманули пулю-дуру —
Так, что ли, умных нам не обмануть?!

Пью водку под орехи для потехи,
Коньяк — под плов с узбеками (по-ихнему — пилав),
В Норильске, например, в горячем цехе
Мы пробовали пить стальной расплав.

Мы дыры в дёснах золотом забили,
Состарюсь — выну, денег наскребу.
Летела жизнь в плохом автомобиле
И вылетала с выхлопом в трубу.

Какие песни пели мы в ауле!
Как прыгали по скалам нагишом!
Пока меня с пути не завернули,
Писался я чечено-ингушом.

Одним досталась рана ножевая,
Другим — дела другие, ну а третьим — третья треть...
Сибирь, Сибирь — держава бичевая,
Где есть где жить и есть где помереть.

Я был кудряв, но кудри истребили —
Семь пядей из-за лысины во лбу.
Летела жизнь в плохом автомобиле
И вылетала с выхлопом в трубу.

Воспоминанья только потревожь я —
Всегда одно: "На помощь! Караул!.."
Вот бьют чеченов немцы из Поволжья,
А место битвы — город Барнаул.

Когда дошло почти до самосуда,
Я встал горой за горцев, чьё-то горло теребя.
Те и другие были не отсюда,
Но воевали, словно у себя.

А тех, кто нас на подвиги подбили,
Давно лежат и корчатся <в гробу>, —
Их всех свезли туда в автомобиле,
А самый главный вылетел в трубу.
1977