А звірства доки нам терпіти?
Та кров лилася мов ріка!
І сиротами стали діти.
Вогнем війни нас обпіка!
Старенька мати біля хати
Свого синочка вигляда.
Де сили їй набрати?
Вже наступили холода!
Розгромлена у неї хата...
Жилаві руки ледь тремтять.
Для неї це тяжка відплата....
А бомби близько пролетять.
Літа посіребрили скроні .
Снігу у хаті повно намело!
Ракета плавиться в бетоні...
Нікого із сусідів як назло.
Мороз лютує, хутровина ...
З очей скотилася сльоза.
І мати жде додому сина!
Все вигляда і вигляда....
Будь проклята війна злодійка!
Забрала все у нас вона!
Настане час для соловейка!
Наступить знов красна весна!
***
© Copyright: Светлана Богомаз 2, 2022
Свидетельство о публикации №222110201456
Свидетельство о публикации №222110201456
Рецензии