Васыль Симоненко Герострат

Васыль Симоненко «Герострат»
(перевод Владимира Туленко)

Приговорили умертвить меня вы?
Никчемны вы, никчемный весь ваш суд.
Не обезглавив Герострата славу –
Я есмь живой, и я творю свой труд!

Забыты зодчие, художники забыты,
И прахом скульпторов покрыты имена.
На пепле дум встаю, иду открыто
Я во вселенную, где слава мне дана.

Вы проклинайте с омерзеньем гордо,
Плевки несите и проклятий вал.
Убийца Артемиды, - славой чёрной
Я на века всех знаменитей стал!

Вы все – ничто. Ваш труд и ваши боли,
И все мечты – лишь тлен наверняка.
Я выше вас. И тем уже доволен,
Что, как вулкан, сквозь хаос – на века!

Я над крикливым миром и патлатым,
Что сплошь грызнёй клокочет и бурлит,
Зажал в ладони сумасшедший атом,
А слава так щекочет и пьянит.
 
Живите красотой! Добро лелейте!
Но знайте вечно - ваша я беда,
Готов разрушить и предать всё смерти,
Чтоб имя моё помнили всегда!

*****
Василь Симоненко «Герострат»

Нащо мене засуджено до страти?
Нікчемні люди, ваш нікчемний суд
Не обезглавив слави Герострата —
Я єсьм живий, і я творю свій труд!

Забуті зодчі, мулярі забуті,
І прахом взято скульптора ім’я.
На попелі їх дум встаю, із каламуті,
Іду у всесвіт і в безсмертя я.

Кляніть мене, кривіться від огиди,
Несіть мені прокльони і плювки —
Вже чорна слава вбивці Артеміди
Мені під ноги кинула віки!

Ви всі — ніщо. Ваш труд, і ваші болі,
І ваші мрії — порох все і тлін!
Над вами — я. Вулкан моєї долі
Веде мене крізь хаос поколінь.

Над світом галасливим і патлатим,
Що чварами гуде і клекотить,
Затис я в жмені божевільний атом,
І слава мені груди лоскотить.

Творіть красу! Дерзайте і не спіте!
Та пам’ятайте, що над вами — я,
Готовий все убити і спалити,
Щоб обезсмертити своє ім’я.
6.XI.1962