Ч. 11. Ех, рано встае охорона 2. I розверзлася зем

       І розверзлася земля...

       Темна південна весняна ніч закінчується. Вже десь прокричали півні. Крізь ранкову дрімоту я чую наростаючий гул, потім лунає справжній, ні з чим не порівняний гуркіт.
        Невелику неопалювану комору глинобитної квартири, що служла мені тоді притулком, починає карежити у всіх напрямках.   
        Я схоплююся, відчуття таке, що тебе, як жука, хтось здавлює в сірниковій коробці своєю величезною потужною рукою, хоча не настільки сильно, щоб одразу роздавити до кінця.
        По всіх кутках кімнатки від стелі пішли тріщини. Вже майже розвиднілося. Машинально кидаю погляд у невелике вікно, у верхній частині його видно заграву.

       В очах з'являється картина:

       Вартові серед білого дня сидять у колі на зеленій траві і грають у карти. Все відбувається за другою огорожею складу паливно-мастильних матеріалів, де зараз йде розвантаження чергового складу з паливом для нашого авіаційного полку важких бомбардувальників.
       Перебувати їм там категорично заборонено... Нам досить довго втовкмачували, що якщо зі складом щось станеться, то всі довколишні села просто зникнуть. Вартові сидять гуртком, поряд з кожним його карабін, устромлений багнетом в землю. Картєва гра в самому розпалі. Деякі курять, навколо великі калюжі розлитого бензину.
       Слідом за цим баченням з'являється думка: "Ну ось, догралися, Ідіоти!"

І відразу наступна думка - причому тут караул!

Адже вже майже півроку, як я у Ташкенті!

       Працюю техніком в Інституті Геології, а вечорами ходжу на лекції до Політехнічного Інституту. І ще, буквально, позавчора, я був присутнім на доповіді керівника відділу сейсмології інституту про сейсмічне районування Ташкента та Ташкентської області, і допомагав йому розвішувати графіку.
Прогнози були дуже втішні.
       Значить, землетрус! Натягнув спортивну форму, вискочив у двір, потім вийшов надвір. Брехання собак, крики жінок. Розрізняв тільки крики узбечок: "Вай Дод!" Повторних поштовхів поки що не було.
      Повернувся до своєї комірчини, струсив з ліжка штукатурку, що рясно обсипалася на неї, і завалився знову спати, адже менi ще дуже рано, десь близько шести. Та й не було краще сну для колишнього охоронця, ніж сон під рев бомбардувальників:
Адже коли польоти йдуть, охорона спить! ...
     Лише коли вранці я поїхав до роботи, то зрозумів, як все серйозно! …


                Далi буде