Теоретичнi засади iнформiонiки. Типологiя мислення

Інформіоніка — це експериментальна галузь знань, теорія й типологія, які вивчають типи особис тості в залежності від наявних у них основних мисленнєвих процесів.
Цих типів 24, і діляться вони на 6 тетрад (малих груп по 4 типи).

Мої попередні типологічні висновки:

Основні аспекти цієї типології -

1. Моделювання — умовно динамічний аспект.

2. Оцінка — умовно статичний аспект.

3. Дія — умовно динамічний аспект.

4. Встановлення відповідностей — умовно статичний аспект.

Типи з 1 М (моделюванням) мають відповідні надані мною робочі назви:

- Прожектери, Конструктори ідей, Креативники.

Типи з 1 Оцінкою — Арбітри/Аукціоністи/Супервайзери

Типи з 1 Встановленням відповідностей — Фіксери, Фактчекери, Експерти, Ецинклопедисти, Діловоди.

Типи з 1 Дією — Тренери, Форварди, Акціонери, Локомотиви.

Суть цієї типологічної системи полягає у виявленні великих патернів мислення, якими керується особистість. Тип визначається за допомогою анкети, яку перевіряють автори типології.
Крім цього, наявний у людини письмовий творчий доробок, біографічні відомості, характеристика з місця навчання чи роботи, список хобі можуть полегшити типування.

Практичне застосування цієї типології може допомогти покращити психологічний мікроклімат у робочих колективах, також вона є корисною для письменників, науковців, ораторів, громадських діячів.

Неоціненною вона може стати для філософів, культурологів, соціологів, програмістів, дизайнерів, а також представників інших професій. Всюди, де є обмін інформацією та її інтелектуальне осмислення, вона може стати в нагоді.

Інформіоніка працює краще (тобто легше за нею протипувати) людей будь-якого психологічного типу, але духовно розвинених та спрямованих на самовдосконалення. На тлі незадоволених матеріальних потреб тип визначити складніше.


Теоретичні роздуми автора теорії Олександра Латишева в моєму перекладі


Фільтрація - виділення того, що впливає на ситуацію, відділення важливого від неважливого, істотного від другорядного. Таке відділення в підсумку дозволяє отримати в чистому вигляді ті закони, яким ситуація підпорядковується, за якими все відбувається, і впливати на неї з їх урахуванням , щоб отримати бажаний результат.

Повірка - зіставлення «карти» і «місцевості», висловлюючись мовою НЛП, тобто порівняння (і, за необхідності, коригування) картини в голові у людини з навколишнім її світом. Причому повірка може проводитися як для остаточного результату, так і в процесі діяльності.

Оцінка - мається на увазі емоційна або суб'єктивна оцінка ситуації і перевірка того, що в НЛП називається «екологічністю». Тобто «чи подобається мені результат», «чи влаштовує він мене», «чи не викликає внутрішнього протесту або неприйняття». До області Оцінки також належать і питання моралі, а також не тільки свої почуття, але й емпатична оцінка почуттів оточуючення, викликаних вирішуваною ситуацією.

Дія - на відміну від інших трьох складових, які відбуваються в голові у суб'єкта, дія - це активна зміна чого-небудь у зовнішньому світі для того, щоб отримати бажаний результат.

Таким чином, ми отримуємо базис 3 + 1, чиї аспекти можна розставляти за функціями, які повністю аналогічні психософським: перша - надлишкова, негнучка, та, яка споживає найбільше ресурсів і сприймається як найважливіша в процесі пізнання, друга - нормативна, гнучка, яка є основним інструментом для вирішення завдань першою, третя - проблемна, область невпевненості, страхів, але разом з цим і суб'єктивно значуща, де є потреба у прояві себе, і нарешті, четверта - суб'єктивно малозначуща і абсолютно нецікава, на яку зазвичай ресурсів просто не вистачає.

Надалі надамо описи окремих типів за цією системою.