Данська казочка

       "Труби Гаврило, труби! — Гірше вже не буде,
      Ті, хто так довго спить, але час їх не розбудить."
      © "Наутілус", Ілля Кормільцев

Від ігрищ до політиків — новинні ефіри та рекламні щити,
Соціум у тіні та фрагментований на різноликі дрібні уламки.
Поїдачам новин кидають новини, хмиз — згарищам, мертвечину —
Собакам та щурам, втомленим та безликим — торги із залишком совісті...
Кожна людина може помилятися, та має право на вибір дії,
Щоб кроки свої помилкові виправити і залічити з часом.
Але дуже образливо, коли за кривавою тиранією йде ціла нація,
І не зважає на те, що так бездумно й сліпо помиляється.
Був би самурай давно зробив би єдиним вихідом харакірі,
Мав би честь та совість офіцера, давно б застрелився.
Але якщо ти самовпевнено-пихатий, і плідно-неврівноважений нуль,
Серед таких же одиниць нулів ненажерливих, зі зграї щурів,
І не можеш своїх помилок визнати і "відверто сказати", —
що помилявся, мовляв, з ким не буває?(Бо відверто здатний лише брехати)—
Тоді маленький хлопчик із дудочкою повинен загнати тебе вниз,
І нехай тебе поглине сіль і бурхливі хвилі вічного Чорного моря.
Як у старій Данській казці про місто сповненого ордами щурів.
Хлопчик, розділи людей і щурів, як від зерна кукілька в чистому полі,
І люди подякують тобі, але якою ціною сьогодні ця їхня подяка? —
І борються наші хлопчики з ординцями, за наше майбутнє,
В містах понівічених, у чистому полі, у повітрі та на морі.
І я до вас, маленький, кричу весь час — поважні дорослі, доки*,
Ви будете свідомо годувати щурів і вічно в правих діях вагатись?
Що має статися, якщо світ все одно постійно змінюється,
Хіба більший за вас той маленький сміливий хлопчисько з дудою?
Хто власно має зробити цей свідомий всенародний вибір,
Скільки можна кормити бездухого привида, та лякатись його кривавої тіні?

p/s.: на світлині (Україна) Ірпінь, аля "привід" Бенксі, та Бородянка... (https://www.instagram.com/banksy/)
*доки (укр.), — (в рос. мові) доколе? (додав, бо автопереклад хромає на обидві ноги).

*

      "Труби Гавриил, труби! — Хуже уже не будет,
      Те, кто так долго спит, но время их не разбудит."
      © "Наутилус", Ілья Кормильцев

От игрищ до политиков — новостные эфиры и щиты рекламные,
Социум в тени и фрагментирован на разноликие мелкие осколки.
Поедателям новостей бросают новости, хворост — пожарищам, мертвечину —
Собакам и крысам, уставшим и безликим — торги с остатком совести...
Каждый человек может ошибаться и имеет право на выбор действий,
Чтобы шаги свои ошибочные исправить и залечить со временем.
Но очень обидно, когда  за кровавой тиранией идёт целая нация,
И не учитывает, и не колеблется, что так бездумно и слепо ошибается.
Был бы самурай давно сделал бы единственным выходом харакири,
Имел бы честь и совесть офицера, давно бы уже застрелился.
Но если ты самоуверенно-напыщенный и плодотворно-неуравновешенный ноль,
Среди таких же единиц нулей прожорливых, из твоей крысиной стаи,
И не можешь своих ошибок признать и "открыто сказать",—
что ошибался, мол, с кем не бывает?(Но откровенно способен только лгать)—
То тогда маленький мальчик на зов дудочки должен загнать тебя вниз,
И пусть поглотит тебя соль и бурные волны вечного Черного моря.
Как в старой Датской сказке о городе наполненном ордами крыс.
Мальчик, раздели людей и крыс, как от зерна плевела в чистом поле,
И люди поблагодарят тебя, но какой ценой сегодня их благодарность? -
И борются наши мальчики и девочки за наше будущее с ордынцами,
В городах разрушенных, в чистом поле, в воздухе и на море.
И я к вам, маленький, кричу все время — уважаемые взрослые, доколе,
Вы будете сознательно кормить крыс и вечно в выборе правом колебаться?
Что должно произойти, если мир все равно постоянно меняется,
Разве больше вас тот маленький смелый мальчишка с дудочкой?
Кто собственно должен сделать этот сознательный всенародный выбор,
Сколько можно кормить бездухого призрака и его кровавой тени пугаться?