Василий Симоненко о бандеровцах

 
 
Украинский поэт Василь Симоненко прожил короткую жизнь 1934-1963 г.г., он умер в 29 лет.

 
   
 НІ, НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА!

Я зустрічався з вами в дні суворі,
Коли вогнів червоні язики
Сягали від землі під самі зорі,
І роздирали небо літаки.

Тоді вас люди називали псами,
Бо ви лизали німцям постоли,
Кричали "хайль!" охриплими басами,
І "Ще не вмерла..." голосно ревли.

Де ви ішли - там пустка і руїна,
І трупи не вміщалися до ям-
Плювала кров'ю "ненька Україна"
У морди вам і вашим хазяям.

Ви пропили б уже її, небогу,
Розпродали б і нас по всій землі,
Коли б тоді Вкраїні на підмогу
Зі Сходу не вернулись "москалі".

Тепер ви знов, позв'язувавши кості,
Торгуєте і оптом, і вроздріб,
Нових катів запрошуєте в гості
На українське сало і на хліб.

Ви будете тинятись по чужинах,
Аж доки дідько всіх не забере,
Бо знайте: ще не вмерла Україна,-
I не умре!


ПЕРЕВОД:

Встречался с вами я в дни лихолетья,
Когда померкла жизнь, покой исчез.
Ревели  самолёты на   рассвете -
Земля огнём пылала до небес.
 
Тогда вас люди называли псами.
Как вы лизали немцам сапоги!
Кричали "хайль!" охрипшими басами,
Ревели "ще не вмерла", бандюги.

Где вы прошли, там пустошь и руины.
Там трупы не вмещались в пасти ям.
Плевала кровью ненька Украина
Прям  в хари вам - немецким холуям.

Вы пропили б её и распродали,
Народ  сживая со своей земли,
Когда б на помощь Украине, а их ждали!
С востока не вернулись "москали".

Поштучно-оптом, попирая кости,
Теперь вы вновь устроили торги -
Зовёте новых палачей на сало в гости
И украинские хлеба и пироги.

 
Вы будете слоняться по чужбинам,
Пока вас чёрт к себе не заберёт!
Но знайте, хоть вы и губили Украину -
Она и умирая не умрёт!

***