Якщо в дверто

 Сидимо раз з кумом у чаті за пивцем і вже довгенько сидимо, аж до філософських бесід сидимо. Дві баклаги пива вже вхлестали, воно може й нічо страшного, та змій спокуситель горілки таки додавав у наші пляшки. Кум вже за другою пляшкою таке питаннячко поставив
-У нас на россії чути, що у вас вже людей їдять…
-А що, куме, - питаюся, - якби вам довелося з’їсти людину, або вмерти – з’їли б? Тільки як на духу правду скажіть. Кум замислився і відкусивши добрячий шматок тараночки, з жалем мовив
 – мабуть що да!
Налили ще по одній вразливій, за таку чесноту.
-А кого б ви обрали – чоловіка чи жінку, як би довелось, воно ж бо інтересно, бо від душі, - продовжую цікавитися я.
-Жінку, - каже кум.
-Яку – стару, чи молоду у панчішках, скажіть будь ласочка, куме мій дорогенкий.
-Стару. Молода хай поживе. Навіть у цьому складному випадку, він сберігав в собі гуманізм, як на його думку.
-А з чим ви б її вживали – з картоплею, чи з грибочками?
-Йо…..вашу матір! Шо ж ви мовчите, що грибочки є! – аж підскочив кум.
-Та я ж не знав, що ви такий приспікливий у кулінарїї, якщо
відверто…