Життя без набуття Укр. мова

Віктор Матюк 

Життя без набуття

Споглядальне життя безрадісне, воно, що як обпала долу потерть, ні розуму, ні гріха,
Дещиця сорому визирає іноді через сусідній кут, спершу - полум'я, потім - дим,
Жити миттю однією не заборониш людям іншим, заклик страсті одержимий 
Дещицею постільної любові, вона не тільки для душі, але й для плоті!
Спершу - любов, потім - шлюб, інакше ніяк! Так диктує небесний Зодіак,
Світло поміняє непроглядний морок, прийшов час вирішувати,
Як свої ідеали відстояти й сповна усвідомити,
Чому вбрання – передмова до жінки,
У її лощині захована вся книга
Її земного буття!
О, жінка,
Про тебе йде непоказна поголоска, там фігурують три богатирі,
Як на картині Васнецова, ніщо не нове й навіть боже слово
Витлумачене на власний лад, розбір пропозицій чреватий
Кровавим заходом, але тільки зі знаком питання! Де? Навіщо й чому
Щастя спокушає долю твою? Життя летить у трубу,  і Зодіак обіцяє метушню декому!
Споглядальне життя  не допомагає зрозуміти: чи близький твій захід
І коли висохне талант? Іноді він міркує, як дилетант,
Він втрачає й риму, і такт, пре, як танк на чужі позиції,
Йому не відмовиш в ерудиції, їй на допомогу приходить інтуїція,
І тоді з пальця висмоктується по крупицях святої води,
Але не завжди ти буваєш, щасливий, позбавивши вірші свої від фальші!
Чим далі в темний ліс, тим більше дров,  коли затихає стукіт сокир,
З лісової хащі випливає Любов! Вона, як сонце поширює палання,
І намагається задовольнити наші всі природні бажання!
Прожогом проходять симптоми нездужання, частішає подих,
І ти стежиш зі здриганням за всім, що обговорене заздалегідь,
Відпочивши під деревом могутнім, уповаєш на вагомий випадок!
Себе дарма не муч, пильно слухай власну душу,
Ходи по калюжах, а в запалу азарту занурюй свої копита в щілину,
Що тягне всіх грішників у постіль, там жару й відлига,
Там весняна капель! Ціль виправдовує засіб,
Думка про втечі від суєти суне відправлена в Гжєль,
Там заметіль і хуртовина, там жінка шукають чоловіка,
Щоб примірити кожний член по собі, щоб збиток 
Не зіпсував буденне життя, може звалитися все,
Що в боріннях з долею й роком біло поспіхом знайдене!
Усередині ущелини вже стирчить величезний спис,
П'яна мужичня прагне продовжити бій свій,
Але сили й міць уже не ті, випробуване на собі, і на прикордонній смузі
Ростуть перепони, у груди відіграють гормони, але закони життя такі,
Що без допомоги долі й участі важко стрибнути вище голови!
Удалим буде  розумний шлюб, бо Зодіак затьмарить світло й посіє морок, коли в тебе правець,
Ти ні в чому не можеш жінці відмовити, захоплюючий шлюб – безрозсудний,
Про нього ти думаєш підспудно, будь за яким іншим, що ховається за глухою стіною,
Побудований на низинному розрахунку! Він – не в пошані в споглядальників життя,
Усе допускають прорахунки й помилки, зате є шлюб з першої спроби, 
У ньому ти замість наживки на рибальському гачку,
Знаючі люди багаторазово тлумачили тобі,
Що люди без твердих правил з різний обставин
Будуть характеру позбавлені, вони – пустодзвони, які біжать від погоні!
Промінь затятий у груди вліз і незримий міст зразу спалахнув, очі не бачать нічого,
Окрім Господа-бога, його молитви плутають мізки, у штовханині земної круговерті,
Шлюб, як лотерея для бідного єврея, гублячись він спокушує мирське життя,
Але  у життя змінює смішні ідеї, божий раб живе так, як уміє,
Сильно не піддається нахабству, його честолюбство низинну душу запалить
Набагато легше, йому праведники вже плещуть в долоні, але бруд і жах
Панують доокола, міняється суть поставленої мети, не час для дуелі,
Листи пожовкли, прядки з волосся посивіли, ти дивишся в очі неприступної цитаделі,
Там бушує вогкий та прохолодний  вітер, він готовий долу скинути картини Боттічєллі,
Вони дивом уціліли! Перекручений розум, перекручена душа, навколо тебе
Тільки тлін і суєта, ти один у потухлого вогнища, як тобі не побажати собі,
Пропозицію колишньої баби й насправді прийняти для тіла та душі,
Щоб добратися до її рум’янь! Доля в свій час помститься тобі,
Ти загинеш у безсловесній боротьбі! На щиті або із щитом
Ти покинеш затишний дім і відправишся  пішки, щоб тишком-нишком
 Із сучкуватим ціпком, бог вість куди, дійти,  доля зробить хід конем,
Душу обпалить вогнем дивний спогад,
Слова любові й визнання, вимовлені заздалегідь,
Зникли в безмежній світобудові,
Через роки, через відстані їм ти
Не скажеш: « До побачення»,
Зітхнеш важко! Жити наодинці тяжко,
Твій час пройшов! Ті ж дотепер свою любов так і не знайшов!
Звідки вийшов, туди і прийшов, душа закрита на залізний засов,
Пройшла любов, пройшла любов, вона не повернеться знову!
Напевне в ніч під Покрову ти зустрінеш жінку ту, яку за стать та вроду
Ти покохав, під  диявольський вплив попав, не в свою струю попав,
Та й зажив пропав, довго зітхав, адже боже царство велике і міцне,
Там хтось своє щастя знайде, але треба пройти тяжкий путь,
Щоб свої бажання розгорнуть навколо  прийдешнього життя,
Чи будуть набуття? Цього не знаю навіть я! Бог – мені суддя!

м. Ржищів
29 січня 2023 р.
17:00