Здесь кончается синее море

ТУТ КІНЧАЄТЬСЯ СИНЄ ТЕ МОРЕ

(Автор: І. Резнік.
Переклад: В. Брянцев)


На хороших людей та лихих
Всіх ділила хлопчача порода.
Ми гуляли в піратів бридких
Й не бридких волоцюг-мореходів.

І образи знести кожен міг,
І тікало від нас любе горе.
І ніколи не вірили ми,
Що кінчається, що кінчається,
Що кінчається синє це море.

Ватажком ти була серед нас -
У тільняшці морській чорт безстрашний.
Ти водила за батька баркас
Серед хвиль штормових відчайдушно.

Ти шкільний пропускала дзвінок,
Мов коня осідлавши забора,
І волала, зирнувши в бінокль:
"Не кінчається, не кінчається,
Не кінчається синє це море!"

Та ось якось прибув пароплав
За тобою, не жданий, не званий,
І якийсь "мореходець" забрав
Та й повіз тебе в нові країни.

На прощання ти втішила нас:
"Повернусь я до вас, хочеш, - спорим!
Все тому, що ніколи для нас
Не кінчається, не кінчається,
Не кінчається синє це море!"

Ми забути тебе поклялись,
Не прощали ми зради й обмани.
Та злетів з пароплава у вись
Звук такої чужої сирени.

Ну, а потім нам лист прилетів,
Як нічим не приховане горе.
Була щира відвертість у нім:
"Тут кінчається, тут кінчається,
Тут кінчається синє те море".