Август

СЕРПЕНЬ

(Автор: Віктор Третьяков.
Переклад: Володимир Брянцев)


Ось і серпню кінець, все ж таки.
Ніч мине, акварель змажеться.
Якщо з неба зирнути під ноги, -
Намальованим світ уявиться.

Чашу випивши всю, трунку мов,
Я всі пензлі свої викинув,
І придумав життя заново,
І у неба тебе випросив.

Я в тенета тебе не ловив,
Украдеш, потім вічно пантруй.
Я до клітки тебе не манив,
В дім зайшла і лишилася тут.

А до цього за кілька днів
Я у мріях ніч вимучив.
Тебе з серпнем чекав у дім,
Вже заочно кохаючи.


А коли вже удвох зрозуміли ми,
Що прикмети та сни значили,
То минулі життя перекреслили,
І нове - наше вічне, вже почали.

У коханні дінце глибоко,
Осипає нас серпень зорями.
На плечі моїм спить сонечко,
І навіки тепер половинки ми.

Я в тенета тебе не ловив,
Украдеш, потім вічно пантруй.
Я до клітки тебе не манив,
В дім зайшла і лишилася тут.

А до цього за кілька днів
Я у мріях ніч вимучив.
Тебе з серпнем чекав у дім,
Вже заочно кохаючи.

Ось і серпню кінець, все ж таки.
Ніч мине, акварель змажеться.
Якщо з неба зирнути під ноги. -
Намальованим світ уявиться.