Циник

ЦИНІК

(Автор: Віктор Третьяков.
Переклад: Володимир Брянцев)


Там ніде нема ніяких зір,
То не ними сріблений зеніт.
Небо проткнуто мільйоном дір,
І в дірки ті світить інший світ.

Там за чорним саваном пітьми
Райський сад на небесах немов,
Де й зустрінемося потім ми,
Якщо пекла, все ж, уникнемо.

Вихід я знайшов: я до всіх пішов, тебе ж забути де?!
І нема образ, забути б лиш нараз, я благаю!
Ти відверто аж так дозволяла кохати себе,
Що так нині я іншій кохати себе дозволяю.

Я собі не говорив: "Стоп!"
Вже рік котрий у чаду безсонь.
І хоч гепайся ти лобом об,
Ну, не може бути двох кохань!

Мою пиху Бог розмазав, мій
Човен побуту розбивши вщент.
Що ж ти скиглиш, дурнику, ти смійсь!
Косорука ж поки спить десь ще.

Я вовчищем так на місяць вив,
Що на задні аж себе підняв.
Я ж романтиком колись був,
А ось циніком тепер став.

Вихід я знайшов: я до всіх пішов, тебе ж забути де?!
І нема образ, забути б лиш нараз, я благаю!
Ти відверто аж так дозволяла кохати себе,
Що так нині я іншій кохати себе дозволяю.