Вовкулака

ВОВКУЛАКА

(Автор: Віктор Третьяков.
Переклад: Володимир Брянцев)


Вже назад мені ходи немає,
В небі вітер хмари рве на клоччя.
А та зірка, що я родом з неї,
Ще видима у безхмарні ночі.

Місяць шкіриться вночі у море,
Вовкулака б'ється об твій терем.
Я ночами раптом став так з горя
Обертатися жахливим звіром.

Розтопи піч, відпусти слуг,
Накажи: "Ляж біля моїх ніг!"
А засне звір, помолися вслух,
Та замкни геть все, щоб не втрапив бог.

Повний місяць й дрижаки в лапах,
Обернутися б назад знову.
Та натомість лину в твій запах,
Хоч сто раз давав собі слово.

Може й одержимий я бісом,
Але ж нитка ця тобою звита.
І кружляє над моїм лісом
Голубина вся твоя свита.

Розтопи піч, відпусти слуг,
Накажи: "Ляж біля моїх ніг!"
А засне звір, помолися вслух,
Та замкни геть все, щоб не втрапив бог.

Кожен втрапить в подібний пристріт,
Якщо довго кохання не знати.
Винуватим об'явить весь світ
Через жах більш кохання не мати.

Розтопи піч, відпусти слуг,
Накажи: "Ляж біля моїх ніг!"
А засне звір, помолися вслух,
Та замкни геть все, щоб не втрапив бог.