Белая река

ДОПІРУ ЗДИБАЛИСЬ

(Автор: Юрій Шевчук.
Переклад: Володимир Брянцев)


Ми з ним допіру здибались,
По юності ще парочка.
Поблажливо пошкірились,
Та й ну цок-цок у чарочки.

"Ну, як живеш?".
"Та ну його. Керує світом все вона:
Шкідлива надто на прийом,
Але мені вже не страшна -

Біла та ріка, краплі, що було.
Ох, ріка-рука, поведи крилом!
Я тону й мені в отих дріб'язках:
Ти - чарка на столі, ти - небо на руках!

А пам'ятаєш пісеньку,
В дитинстві що співали ми
В під'їзді, ніби на пеньку,
Припнуті підвіконнями.

І морок там нам був милий,
Крізь скло вікна розбавлений,
І нахилки ковтали ми
Наш "вєтєрок" отравлений".

Біла та ріка, краплі, що було.
Ох, ріка-рука, поведи крилом!
Я тону й мені в отих дріб'язках:
Ти - чарка на столі, ти - небо на руках!

І в той світ, де все порівну,
Мела нас доля віником,
А нам би за бугор майнуть,
А той "совок" та й копняком.

Тепер в цій вічній осені
Стоять два голих шкарбана,
А смерть рахує час нам в ній
І витирає шмарклі нам.

Біла та ріка, краплі, що було.
Ох, ріка-рука, поведи крилом!
Я тону й мені в отих дріб'язках:
Ти - чарка на столі, ти - небо на руках!