ВОТ ТЕБЕ И РАЗ

ОСЬ ТОБІ І НА

(Автор: Олег Мітяєв.
Переклад: Володимир Брянцев)


Ось тобі і на - випав сніг; око морг та й морг білизні.
Лейкопластир мов на вікні, ніби й ранок в нім.
Ніби  і блаженства розгул, та я на свій голос оглух
І мичу даремне "Ау!" батьківщині цій.

Так починаються казки та війни:
З друзків, що сипле на землю свинцем.
І неодмінно з початком пристойним,
Та незворотно з трагічним кінцем.

Ось тобі і на - сорок зим стали днем холодним одним.
Зирим в нього поглядом злим, геть обділені.
Бо блага не ми ділимо, хоч немов кудись біжимо,
А насправді ми лежимо на обмілині.

І непомітно просвіту ні ззаду,
Ні попереду, та й пана нема.
Ждем, що прибуде та всіх нас посадить.
Та й лад настане, що любий так нам.

Ось тобі і на - сніг, мов грім, на чорнила чорнії рік.
Мов після амністії зек передчасної.
В котрий раз ми всі в дураках, і народ закляк в сутінках,
Висновком, потрібним так нам не вагітніє.

І перетворення не намічаються.
Напівдержава сопе в напівсні.
Та, богу дякую, - все ж прибиваються
Пісеньки в гості без стуку, як сніг.

Ось тобі і на - випав сніг; око морг та й морг білизні.
Лейкопластир мов на вікні, н!іби й ранок в нім.
Ніби  і блаженства розгул, та я на свій голос оглух
І мичу даремне "Ау!" батьківщині цій.